Це братство не назвеш «союзом меча і орала», бо в ньому простежується не гумористичність, а кримінальний підтекст
Це братство не назвеш «союзом меча і орала», бо в ньому простежується не гумористичність, а кримінальний підтекст. Воно й не диво, адже в Чечні біля кожної сільської ради є картосхема Ужгорода з усіма потрібними стоянками таксі, а потім і детальний маршрут для нелегального перетину держкордону України. Це — публнна чітка інструкція всім, хто жадає втекти в Європу з Чечні, охопленої полум`ям війни. Про це нещодавно дізнався в слідчому відділі СБУ. А ще про те, що
НЕЗАКОННЕ ПЕРЕПРАВЛЕННЯ ОСІБ ВАЖКО ДОВЕСТИ
Слідчі У СБУ в Закарпатській області в 2006 році завели 34 кримінальні справи на 55 осіб за класифікацією «Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України».
Специфікою всіх їх є те, що люди не хочуть говорити правду, і оперативно-слідча група часто опиняється в тупику, не маючи змоги довести, що явні виконавці переправлення нелегалів саме такими і є.
Існують стабільні канали переправлення, в кожному селі вам покажуть пишні хижі, збудовані завдяки переправленню іноземного елемента в Європу, а от довести явно факт учинення злочину часто нема сили — «вшиткі мовчать, як тоті риби гад час дощу».
Головний організатор зазвичай бере за переправлення нелегалів по 1800 умовних одиниць «з однієї голови». Через кляті гроші в багатьох людей, які упиваються власним збагаченням, і замкнулися для порядних людей з СБУ, міліції та ДПС (Державної прикордонної служби) погані роти.
ЧЕРЕЗ СЛОВАЧЧИНУ
ІДУТЬ... І ДІТОЧОК
СВОЇХ ВЕДУТЬ!...
У Чопі та в Павшино на Мукачівщині, де є відповідні установи для тимчасового тримання нелегальних мігрантів, вам можуть розповісти, чому саме головний нелегальний потік пролягає наразі через Словаччину.
Бо в Румунії, після перетину кордону, відчайдушних нелегалів молотять, як снопи. В тому числі й ногами. Поголос про це пройшов по всій Україні великій, і мчати назустріч побоям тендітні нелегали більше не поспішають.
Намарне їм пробувати зараз іти й через Польщу. Всі прикордонні землі віддані там у користування пильним фермерам з неодмінною умовою, що за право користуватися цими грунтами фермери мають заплатити непроходженням нахабних нелегалів на шляхетські землі.
Тільки, в Словаччині утвердилося настільки ліберальне законодавство, що сам Бог нашептав нелегалам: «Ідіть, брати і сестри, тільки сюди, і не прогадаєте...»
Але навіть тут наша національна доблесна служба безпеки відстежує злочинні нелегальні ланцюжки. Сповна!
От і нещодавно....
ПІДВЕЛА ПЕРЕПРАВНИКІВ У ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РАЙ... ЖАДІБНІСТЬ
Громадянину України В.Голошу пред`явлене обвинувачення у вчиненні організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб. Тобто злочину, передбаченого частиною 2 етапі 332 КК України.
Робилося це наступним чином. Пан Голош, маючи щастя бути мешканцем села
Мирча Великоберезнянського району, не мав постійного джерела заробітку. Перебуваючи в середині січня 2006 року в особистих інтересах в стольному місті Закарпаття — Ужгороді - зустрівся з іншим українцем Сулеймановим. Останнього, через спільних знайомих, він знав як Олега. Пан Сулейманов (Олег) і зробив злочинну пропозицію взяти участь в організації незаконного переправлення осіб з України в Словаччину за матеріальну винагороду. На це В.Голош дав згоду. Для успішного виконання задуманого злочину, пану Голошу, як мешканцю прикордонного села, необхідно було відшукати безпосередніх виконавців задуманого злочину, а після цього зустрітися з «Олегом» — Ф.А. Сулеймановим - та погодити обставини задуманого злочину.
Голош запропонував взаємодіяти в інтеграції нелегалів до Європи односельчанину Балажу. В барі «Червоний дракон» вони й обговорили з Сулеймановим всі обставини подальших дій. Вони повинні були посприяти переправленню за кордон чеченців Адаєва, Шах-гереєва та Альмурзаєва,т Остаточні дії погодили в бар села Мирча, що мав дивну назву — «Все так не буде».
Чеченців переправили в районі 173-го прикордонного знаку прикордонної застави «Новоселиця», що на території Малоберезнянської сільради Великоберезнянського району.
На теренах Словаччини чеченці віддали закарпатцям своє майно, щоб ті його знищили. Вони пошкодували. З цими «шмотками» їх і затримали. А потім розмотався і весь ланцюжок. Як говориться, «жадность фрайера сгубила».
Всі учасники протиправних дій визнали себе винними та на початковій стадії слідства дали явки з повинною, що і вплинуло на рішення суду.
22 березня Великоберезнянський районний суд визнав винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.З ст. 28 та ч.2 ст. 332 КК України та призначив покарання у вигляді позбавлення волі терміном: Ю.Гричаку — 4 роки, В.Бабичу — 4 роки, В.Химинцю — 3 роки, М.Балажу — 5 років, В.Голошу - 5 років та Ф.Сулейманову - 5 років. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив їх від призначеного покарання даним вироком, якщо вони протягом трьох років не вчинять нового злочину. Вказаний вирок 7 червня 2006 року вступив у законну силу.
Василь Ухач, м.Ужгород.
