Свалявського ЛХК вже нема, замість нього є нова фірма за участю іноземного інвестора, але зі старим, м`яко кажучи, не дуже шанобливим ставленням до екології. Проте, як виявилось, й з усім іншим у старого-нового підприємства багато "болячок".

Іноді, кажуть, краще не йти до лікаря, бо знайде тобі десяток болячок. Нещодавня робоча поїздка в нашу область нового міністра охорони навколишнього природного середовища Василя Джарти теж сфокусувала увагу закарпатців на проблемах, здавалося б, не властивих нашому непромисловому, зеленому краю — екологічних. Серед них — діяльність лісохімічних комбінатів.

Дякувати Богу, їх лише три. Великобичківський. Майже помер, але встиг на 20 метрів углиб протруїти 1,976 га землі, концентрація деяких шкідливих речовин перевищує допустиму норму у 6 тисяч разів. Через підземні водоносні шари довколишнє населення має щастя пити не воду, а хімічний коктейль. Перечинський. Працює — вісім років тому отримав друге дихання завдяки інвесторам з Дніпропетровська, які намагаються вирішувати й екологічні проблеми, накопичені за сто років діяльності комбінату. Свалявський… Це той випадок, про який йдеться у першому реченні.

Начальник відділу державного екологічного контролю використання та регулювання водних ресурсів, атмосферного повітря та відходів управління охорони навколишнього природного середовища у Закарпатській області Володимир Рубець: "Свого часу Свалявський хімкомбінат входив до так званого "Переліку 100" — екологічно небезпечних підприємств України. Зараз такий список просто не ведеться. Але це підприємство постійно у нас на контролі. Протягом останнім двох років ми двічі зупиняли Свалявський ЛХК — за перевищення викидів шкідливих речовин у повітря. Наприкінці минулого року на базі Свалявського ЛХК створено нове підприємство з польськими інвестиціями ТОВ НВП "Грифсканд Свалява". Метою його було продовження випуску деревного вугілля, але вони повинні були перейти на сучасні, екологічно безпечні технології, які б не забруднювали повітря. На жаль, за майже рік вони цього не зробили, досі жодних документів до нас не надійшло.

У лютому цього року ми зупиняли вже ТОВ "Грифсканд Свалява", яке працювало без жодних дозвільних документів. Відтак вони їх оформили, але основну умову — задіяння нових екологічно безпечних технологій, не виконали. Якщо на Перечинському ЛХК смоли, кислоти та інші речовини, що утворюються під час виготовлення деревного вугілля, додатково спалюються, то на "Грифсканд Свалява" вони, як і в радянські часи, викидаються в атмосферу. Хоча це у межах дозволу.

Під час випуску деревного вугілля утворюється так звана "жижка", яка використовується для виробництва інших продуктів лісохімії. До її складу входять, наприклад, метанол, оцтова та мурашина кислоти, інші речовини. На Перечинському лісохімкомбінаті вона спалюється, а тут, думаю, випаровується. Ще насторожує, що у Латориці час від часу з`являються феноли. Можливо, десь є витік чи періодично відбувається скидання в річку. Хоча пов`язати його напряму з цим підприємством ми не можемо. Але у цьому регіоні немає інших підприємств, які потенційно мали б справу з фенолами.

На Свалявському ЛХК були очисні споруди, які постійно не працювали у належному режимі. Зараз нове підприємство від них взагалі відмовилось і під’єдналося до міської каналізації. Для охолодження реторт вони використовують воду, яка діє у замкненій системі. Але вона теж нагромаджує продукти згорання і її час від часу потрібно скидати. Без задіяння очисних споруд ми не дамо їм дозвіл на скидання. Як вони збираються виходити з цієї ситуації, серед іншого, ми збираємось з`ясувати під час перевірки, яку ближчим часом проведемо у Сваляві".

Шляхом банкрутства

Отож, Свалявського ЛХК вже нема, замість нього є нова фірма за участю іноземного інвестора, але зі старим, м`яко кажучи, не дуже шанобливим ставленням до екології. Проте, як виявилось, й з усім іншим у старого-нового підприємства багато "болячок".

На 30 жовтня заплановано проведення акціонерних зборів ЗАТ "Фірма "Свалява ЛХК", у порядку денному яких є пункти про ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії. Дивним при цьому видається пункт цього ж порядку денного: "Звіт правління про результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2005 р. Затвердження основних напрямків діяльності Товариства на 2006-07 рр." Очевидно, малося на увазі, що вся майбутня діяльність має полягати у закінченні процесу, або, якщо по-простому, доведення комбінату "до ручки".

Про це свідчать і результати діяльності ЛХК за минулий рік. Кількість активів у порівнянні з попереднім роком зменшилась з 7067,2 тис. грн. до 6146 тис. грн., вартість основних засобів знизилась з 3862,8 тис. грн. до 2963,4 тис. грн., збитки зросли більш ніж на 270 тис. грн. до 802 тис. грн., кількість працюючих зі 161 зменшилася до трьох (класика: директор, щоб керувати, бухгалтер, щоб нараховувати зарплату і сторож).

При тому, що колишній громадянин Сваляви І. Клайнман, який виїхав до Америки, у 2002-2003 роках інвестував у ЛХК близько півмільйона доларів. Здається, вони пішли, як вода у пісок. Також інвестор Перечинського ЛХК дніпропетровська фірма «Поліпром» ще з 1998 р. намагалася відродити і Свалявський ЛХК, вклавши в сучасне обладнання близько 6 млн. євро. Можна лише здогадуватись, чому голова правління ЗАТ «Фірма «Свалява ЛХК» посилено протидіяв цьому…

Майно сюди — борги туди

Форма власності "Закрите акціонерне товариство" передбачає наявність акціонерів. Своїх дивідендів власники Свалявського ЛХК не бачили давно — мінусовий нерозподілений прибуток за минулий рік — 3694,1 тис. грн. Зате хоч закон подбав про акціонерів, він передбачає, що коли підприємство ліквідовується, то майно розпродується, а виручені кошти передаються кредиторам. От тільки майна Свалявський ЛХК вже практично немає — на акціонерних зборах пропонується затвердити рішення Наглядової ради товариства щодо відчуження майна та передачі його у статутний фонд ТОВ "НВП "Грифсканд-Свалява" і погашення перед цією фірмою кредиторської заборгованості за контрактом про спільну інвестиційну діяльність. На цьому переданому майже рік назад майні працює нова фірма "Грифсканд Свалява". Виключно за рішенням керівництва підприємства, без згоди акціонерів! ЛХК, як зазначено в оголошенні про збори, їй ще і винен. Як винен, наприклад, тільки податків держбюджету 240 тис. грн.

Цілий завод за ціною хати

"Грифсканд Свалява" знаходиться за тією ж адресою, що й (невідомо — колишній чи ще нинішній?) Свалявський ЛХК — на вул. Менделєєва, 1. Бо рішенням Спостережної ради ЛХК передав їй у користування і свою земельну ділянку. Хоча за законодавством таке рішення може приймати лише Свалявська міська рада.

Також ЗАТ "Фірма "Свалява ЛХК" передало "Грифсканд Свалява" всі основні фонди, крім тих, на які накладено арешт, зокрема, будівлі транспортної та пішохідної прохідної, двоповерховий адміністративний корпус, центральний склад, кілька реторт, вісім гасильників вугілля, розливний цех оцтової кислоти (фасування вугілля), медпункт, 30 ретортних вагонеток тощо, передало як 20% своєї частки у ТОВ "НВП" Грифсканд Свалява". На сьогодні третій засновник нового підприємства — ТОВ "Інвестиційна компанія "Атлас", яка мала 26% у статутному капіталі і внесла в нього грошові кошти в сумі 624 тис. грн. уже продала свою частку польській стороні. Очевидно, інвестор має намір викупити і 20%, які ще належать ЛХК. Фактично, таким чином він задешево купить весь Свалявський лісохімкомбінат, бо все, що там хоч щось вартувало, увійшло до складу переданої майном частки, яку вніс ЛХК. І оцінили цю частку аж у … 400 тисяч гривень! Будівлі, реторти, склади — приблизно за ціною поганенького приватного будинку! Принаймні, так встановлено експертизою Закарпатської торгово-промислової палати. Спеціалісти ВАТ "Перечинський ЛХК", який теж є власником невеликої частки акцій ЗАТ "Фірма "Свалява ЛХК", вважають, що оцінка переданого "Грифсканд Свалява" майна є заниженою приблизно у чотири рази і навіть якщо розібрати згадані будівлі, то металобрухт з них можна буде продати дорожче. А у скарзі до Генпрокуратури юристи Перечинського ЛХК кваліфікують такі дії як "умисне виведення ліквідних основних фондів із завідомо збиткового підприємства у нову юридичну особу". Не юридичною мовою зміст цих дій означає: все придатне майно — новому підприємству, а борги, які нічим компенсовувати — кредиторам та акціонерам. Після укладення договорів купівлі-продажу, підписаних від Свалявського ЛХК головою правління Іваном Гештенем, ТОВ "НВП "Грифсканд Свалява" набуло контроль над цілісним майновим комплексом ЛХК.

До речі, права акціонерів порушили ще раніше — за фінансово-господарською документацією діяльності у 2004 році та за висновком аудиторів, за 2004 рік вартість чистих активів становила 3505 тис. грн., що на 2763,9 тис. грн. менше проголошеного статутного капіталу. За законодавством у такому разі товариство зобов`язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту. І зробити це треба через акціонерні збори. Проте ні правління ЗАТ "Фірма Свалява ЛХК", ні голова правління Іван Гештень, ні наглядова рада, ні ревізійна комісія навіть не винесли таку пропозицію на включення до порядку денного зборів акціонерів.

Що далі?

Ще раз повернімося до продажу польській стороні своєї частки у ТОВ НПВ "Грифсканд Свалява" компанією "Атлас". Внаслідок цього було внесено зміни до статуту товариства, які зафіксували, що польський засновник володіє 80% статутного фонду. Але українське законодавство кваліфікує це як порушення Закону "Про захист економічної конкуренції" — економічну концентрацію без письмового дозволу Антимонопольного комітету України. За позовом одного з акціонерів — приватної особи, Замостянський районний суд Вінниці виніс ухвалу заборонити державним реєстраторам при Свалявській РДА реєструвати подальші зміни та доповнення до статуту "Грифсканд Свалява". Що днями й виконала районна державна виконавча служба.

Цією ж ухвалою суду скасована ще одна дія представників польської сторони — посадові обов`язки та функції директора "Грифсканд Свалява" виконував громадянин Польщі Маріуш Журек, який на час обрання його директором (протокол №5 від 26.01.06) не мав дозволу на працевлаштування в Україні.

До речі, коли обговорювалося призначення директора, згідно з протоколом зборів, серед претендентів був і пан Е. Сваровський, який тоді сказав (наводимо мовою тексту протоколу): "Я не дуже хочу бути в.о. директора. Я, як начальник виробництва, хочу працювати, щоб я і всі працівники своєчасно отримували зароблену зарплату, були належні безпечні умови праці, щоб не звільнялися спеціалісти із підприємства, щоб не було постійних нарікань з боку працівників: немає спецодягу, немає де помитися після роботи, бо не працюють душові. Наші люди дуже працьовиті. І до них потрібно відноситися по-людськи. Сьогодні весь колектив робітників зібрався йти на ці збори. Я ледве їх уговорив, щоб ще трохи почекали. Я надіюсь, що все повинно змінитися в кращу сторону. Люди (лісозаготівельники — Авт.) вимагають оплати їм за сировину, яка була завезена 3-4 місяці тому…"

З огляду на все це напрошується питання: а чи потрібен нам такий іноземний інвестор, який намагається лише отримати прибуток, а всі екологічні та соціальні проблеми залишити Закарпаттю?

P.S. Редакція готова надати слово усім сторонам, згаданим у публікації.

Руслан КОВАЛЬЧУК

"Старий Замок "Паланок"