На Хустщині виявили ще одне стихійне сміттєзвалище (ФОТО)
1240
шанс на майбутнє нашій природі
Минулого тижня в Оргуському інформаційному центрі Міністерства охорони навколишнього природного середовища говорили про те найголовніше, від чого залежить наше життя – чистоту повітря й довкілля загалом. Про те, наскільки складна нині екологічна ситуація в Україні, з перших уст дізнавався й кореспондент «Замку».
Де ви, сумлінні утилізатори?
Виявляється, чи не найболісніше питання – відходи, які, якщо їх неправильно утилізувати чи й зовсім ігнорувати, завдають природі непоправної шкоди. Як стверджують у Мінприроди, звичайнісінькі використані електробатарейки і ті небезпечні для довкілля. Загалом, як розповів директор Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов, сьогодні в Україні ліцензію на утилізацію всілякого непотребу мають 326 суб’єктів. Водночас, понад (!) 80 відсотків їх неналежно виконують свою роботу. 12 фірм уже позбавили права діяльності: їх “утилізація” полягала у тому, що відходи з однієї території... просто викидали на іншу. Як пообіцяв представник Мінприроди, ще частина «переробників» найближчим часом позбудеться ліцензій через несумлінність, а дати лад цій діяльності в Україні чиновники Міністерства планують уже до лютого.
За інформацією Департаменту екобезпеки, сьогодні на території нашої держави нараховується 35 мільярдів тонн відходів, серед яких, звісно, не лише згадані батарейки. Серед переліку непотребу, що шкодить нашій природі, – старі телевізори, монітори комп’ютерів тощо. В Україні такого «добра» залежалося майже 155 тис. тонн. Використаних шин валяється приблизно 12,5 млн. А технології наших підприємств дозволяють утилізувати лише 550 тисяч покришок в рік. Проблемою є й те, стверджує Олександр Соколов, що на нашу територію не чисті на руку ділки як сировину примудряються звозити ще й закордонний непотріб.
На думку високопосадовця, сміттєпереробних підприємств у нашій державі має бути принаймні по одному на дві області – тоді отруйні речовини не возитимуть країною туди-сюди, наражаючи на небезпеку транзитні регіони. Утім і населення має бути екологічно вихованим, громадяни повинні розуміти, що утилізаційні заводи конче потрібні, аби зберегти чистоту навколишнього середовища. На жаль, екологічна культура більшості наших людей нині ще низька. Згадаймо нещодавній протест жителів Виноградівщини, яких нечесні особи підбурювали виступити проти будівництва там сміттєпереробного заводу. Краще, якщо сміття гнитиме на наших ґрунтах й опинятиметься в наших ріках?..
Новий бензин вже виробляють, але й старим ще заправляють
Чистота повітря – ще одна тема, яку обговорили екологи на зустрічі в столиці України. Як поінформувала спеціаліст департаменту охорони атмосферного повітря та моніторингу довкілля Мінприроди Лілія Козак, головними забруднювачами атмосфери в нашій країні і далі є підприємства гірничо-металургійної галузі, теплові електростанції та котельні централізованого теплопостачання. Водночас екологи констатують, що останнім часом зростає частка викидів з двигунів автомобілів. Нагадаємо: саме через вихлопні гази Ужгород, за даними пунктів контролю чистоти повітря, у 2007 році опинився на 18 місці серед 22 найбільш проблемних щодо екологічної ситуації міст України. Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) в обласному центрі Закарпаття сягнув позначки 10,9 (максимальний рівень зафіксовано у Макіївці – 20,7; мінімальний у Львові – 9,4). Ужгородці, виявляється, вдихають, такі шкідливі речовини, як формальдегід, діоксид азоту, оксид вуглецю, бензапірен і пил. Автівки екологи кваліфікують як пересувні джерела забруднення. А от стаціонарні (себто – підприємства), за даними 2007 року, на Закарпатті викинули в повітря 22,9 тисяч тонн шкідливих речовин. У розрахунку на одну людину це 18,3 кілограма –тобто саме таку масу отрути вдихнув за рік пересічний закарпатець.
Щоправда, наголосила Лілія Козак, дані про стаціонарні джерела забруднення були трохи завищені через застарілу технологію розрахунку: обчисляли кількість викидів у грамах за секунду. Відтепер з’ясовуватимуть, скільки міліграмів отруйних речовин опиняється в кубометрі атмосфери. Установи, що перевищать допустиму норму, не дістануть дозволу на діяльність, доки не досягнуть стандарту. Дані про забруднення мають надавати лабораторії самих підприємств. А контролювати достовірність повинні представники екоінспекції. Також, каже Лілія Козак, контролерами можуть стати й громадські організації– якщо маєте достовірну інформацію, що хтось перевищує ліміти викидів у повітря, сміливо звертайтеся до обласного управління охорони навколишнього середовища.
Щодо відпрацьованих газів авто, зазначила Лілія Іванівна, у країнах Європейського Союзу проблему вирішили через упровадження нових, безпечніших стандартів пального «Євро-3» та «Євро-4». В Україні вони також стали діяти ще минулого року, однак застарілий екологічно шкідливий стандарт «Євро-2» у нас ще ніхто не скасовував. Саме цей бензин найбільше і шкодить атмосфері. Як поінформувала Лілія Козак, нині не всі нафтопереробні заводи України можуть виробляти пальне нових стандартів. Щоправда, більшість задекларувала реконструкцію виробничого обладнання. Коли це впровадять, в Україні зникне стандарт «Євро-2» і наше повітря таки стане чистішим.
