Наприкінці місяця більшості українців треба платити за отримані від банків кредити
У час, коли долар із євро шаленіють у диких і божевільних танцях. Наприкінці жовтня Нацбанк загнав їх у дуже тісний коридор, обмеживши 1,5 % можливих відхилень від установленого курсу. Зате тепер опустив руки – йдіть, гуляйте, дасть Бог, якось виживете. Може, перемелеться. Само...
Як платити кредит, коли замість недавніх 5 гривень треба за долар віддавати на 40-50 % більше? Та ще й коли не знаєш, чи завтра не опинишся без роботи? Закриваються промислові виробництва, скорочують персонал банки й страхові компанії. А серед медіа навіть такі монстри, як щоденна «Газета по-українськи», припиняють виходити, на телеканалі «1+1», подейкують, грядуть скорочення персоналу на 80 %.
Кажуть, уже нині кредити не зможуть повертати 70 % фізичних осіб. А тільки на авто їх узяли понад 700 тисяч українців. Утім у мене стогони банкірів, які підтримують й урядовці, викликають тільки злість. Чого всі ниють, мовляв, – криза? Але при цьому думають, що до мене вона не дійшла? Ще й хочуть усі свої проблеми повісити на мене й таких, як я. Усі наші політичні «зірки», замість щось вирішувати, гребуть гроші й блага лопатою та не вилазять із «Свобод», телешоу й газет. А щодо банків, то тільки й чути: підняли (піднімають) чи збираються підняти ставки за кредитами. В односторонньому порядку і на скільки хочуть. Це тоді, коли за останні кілька місяців, як повідомлялося, їх прибутки зросли в 1,6 разу. Тоді, коли їх узялися рятувати з кредиту МВФ. Тобто з грошей, які дали всім українцям, а, виходить, і мені. І де ці гроші?
Тепер же банкіри ще й кричать: треба ухвалити закон, який би дозволяв у боржників забирати майно. Без суду. «Фішка» – супер: можна загребти все, що хочеш – від нерухомості, машин, телевізорів і до бізнесу, на які хтось «ближній» кинув оком. Але якщо йти таким шляхом, то куди подінуть загальну масу відібраного? Що банк робитиме зі вживаними речами? Адже їх ніхто не купить – довкола такі ж жебраки.
Ще дуже тішать повідомлення, що банки завалюють замовленнями колекторські фірми. У газеті Львівщини «Високий замок» прочитала історію позичальника, якому залишалося сплати останній платіж за кредит – близько 500 грн. Натомість він одержав листа-погрозу від колекторської фірми, що його борг становить... 6 тисяч! У банку будь-що пояснювати відмовилися: «Вашу справу передано колекторській фірмі, ми «не в курсі». А в колекторській фірмі сказали, що... комерційну інформацію не надають! Така сваволя можлива тільки з однієї причини: Нацбанк не хоче бачити, що колектори працюють без правового регулювання.
Чому банкам не вигідно, щоб позичальники платили хоч щось? Чому кращим, ефективнішим вважається пустити людей з торбами? Тим більше, що коли вони переживуть таке, то більше ніколи, хай як благополучно не склалася б їх дальша фінансова доля, довіряти цьому банку, а заодно й усім іншим, уже нізащо не будуть. В Америці, коли відбувалося аналогічне, ухвалили закон, за яким власник майна мав право стріляти, якщо без його дозволу приходили, скажімо, на його землю чи до його житла. І бігом банки знайшли можливість і кредити повертати, і не прогоріти – вирішили проблеми. У нас же знову все, як завжди...
Лариса ПОДОЛЯК
