або Продовження ужгородської «шевченкіани»

Питання забудови площі Народної і розташування на ній споруди Нацбанку не нове. Ще за часів Масарика, на місці, де сьогодні розташований розарій, планувалося спорудження будівлі — дзеркального відображення нинішнього Будинку облпрофради. Однак цього не сталося. Повернулися до цієї ідеї вже в радянські часи, однак Будинок політовсвіти (нинішній економічний факультет УжНУ) побудували неподалік. Сьогодні на цю територію претендує Нацбанк, який заручився підтримкою міського голови Сергія Ратушняка. Останній вже впродовж двох поспіль засідань міськради намагається проштвохнути це рішення, незважаючи на незгоду міських депутатів. І вже незабаром сесія знову повернеться до цього питання. Можливо, воно б і не викликало такого громадського збурення, якби через це будівництво не планувалося перенесення пам’ятника Тарасу Шевченку. Гадаю, не потрібно нагадувати як важко дався він Ужгороду. Нині ж Шевченку знову почали підшуковувати нове місце…

З іншого боку і Нацбанк, якому з технічних причин потрібна нова будівля, має цілком законне право бути розташованим в центрі міста. Як-не-як, одна із основ української державності. Реальних же альтернативних ділянок їм наразі ще не запропонували. Існує в цьому питання і грошовий аспект — 4 мільйони гривень, які пропонує як компенсацію головний банк України, місту точно не зашкодять. Однак чи варте перекроювання площі Народної цих коштів? Усі ці питання «Старий Замок Паланок» вирішив задати зацікавленим сторонам, а також тим, від кого залежить прийняття рішення.

Валерій КОЛЯСКО

голова Закарпатського обласного управління Національного банку України

— У 2002 році була прийнята загальнодержавна програма з приведення у відповідність до діючих норм сховищ та касових вузлів Національного банку України. Після досліджень Вінницького проектного інституту стало зрозуміло, що приміщення, де нині знаходиться Закарпатське управління Нацбанку, не відповідає цим критеріям. Якщо вдаватися в історію, то раніше тут був розташований приватний банк, на першому і третьому поверхах якого мешкало його керівництво і лише другий поверх використовувався за призначенням. Зрозуміло, що це приміщення мало відповідає сучасним вимогам. Візьмемо хоча б арку, через яку нині проїжджають інкасаторські машини, вона ж будувалася для коней, і нинішня техніка туди ледь-ледь вміщається. Також виникло питання укріплення сховищ, технічного оснащення, будівництва окремих боксів для розвантаження інкасаторів комерційних банків та Нацбанку тощо.

А тому, того ж року ми звернулися до міськаради із проханням виділити нам для будівництва земельну ділянку. Нам було запропоновано територію між магазином “Меблі” і дев’ятиповерхівками, які більш відомі ужгородцям під назвою “Партія і народ єдині”. Однак, після геодезичних досліджень виявилося, що свого часу цегельний завод добував там глину, внаслідок чого утворилися 6-8 метрові ями, які згодом засипали будівельним сміттям. Зрозуміло, що на цьому місці будуватися практично неможливо. Тому ми повторно звернулися із земельним питанням до міської влади.

Згодом відбулася зустріч Голови Нацбанку України із головою облдержадміністрації Олегом Гаваші та тодішнім міським головою Віктором Погорєловим. Останній запропонував нам ділянку напроти Будинку облпрофради, оскільки ще за часів Масарика там планувалося будівництво дзеркальної копії цієї споруди. Таким чином мав би завершитися архітектурний ансамбль площі Народної.

Цю ділянку, врешті-врешт, й виділила тодішня сесія міськради. Нині ж потрібно лише затвердити матеріали попереднього погодження або ж дати вмотивовану відмову. Однак почалися політичні спекуляції. Деякі архітектори, які пішли в політику, здійняли гвалт, що ми хочемо знищити центр міста, дехто стверджує, що ми збираємося зіпсувати чудовий розарій, а деякі депутати взагалі почали кричати, що ми хочемо кровопролиття в місті. Словом — абсурд. Гадаю, що якби нам дозволили будівництво, то ми б ні в якому разі не зіпсували б площу, а навпаки прикрасили місто. Щодо розарію, якого, до речі, я нині там і не бачу, при будівництві ми б усі кущі пересадили.

Зрозуміло, що постає і питання пам’ятника Тарасу Шевченку, хоча ми нині і маємо рішення містобудівельної ради про його перенесення. Та давайте відверто...Я хоч і не архітектор, не будівельник і не художник, однак моя особиста думка — не пасує він там. І, до речі, так думаю не лише я один. То чому би його не поставити між медичним факультетом УжНУ і третьою школою, або ж, як планувалося раніше, у глибину площі перед облдержадміністрацією?

У всьому світі Центральні банки або ж його філії розташовуються біля влади. Так історично склалося у всіх країнах і, до речі, в усіх областях України. А тому, я вважаю, до вирішення цього питання потрібно підходити з державницьких позицій, а не власних амбіцій чи чиїхось вказівок.

Степан ШОЛТЕС

архітектор, депутат Ужгородської міської ради, фракція “Батьківщина”, голова Земельної комісії міськради

— Справді, за президенства Масарика на місці, де сьогодні хочуть збудувати Нацбанк, планувалося будівництво споруди симетричної до нинішнього Будинку профспілок. Однак з часів Масарика багато що змінилося, зокрема інфраструктура міста, збільшилося населення, кількість транспорту, змінилася кількість владних структур. І врешті-решт з’явився на Народній площі найзахідніший в Україні пам’ятник Тарасу Шевченку, який дуже і дуже важко “йшов” до Ужгорода. Для місця спорудження пам’ятника підшуковували багато ділянок. Однак остаточно вирішили, що Шевченко не може стояти там, де був Ленін і поставили його поміж зелених зон — скверу біля облдержадміністрації та набережної Ужа. І ось нині нам кажуть — забирайте його в інше місце...

Питання про будівництво на площі, тоді ще Леніна, вже порушувалося. Свого часу тут збиралися побудувати Будинок політосвіти (нинішній економічний факультет УжНУ), але переміг здоровий глузд. Його побудували дещо далі і таким чином закрили архітектурний ансамбль площі Народної. Нині ж, коли ми говоримо про те, що місту потрібно дати більше повітря, зелені — навпаки, хочуть поставити там ще одну будівлю.

Такі споруди, як Нацбанк, я називаю мертвою архітектурою. І ви лише собі уявіть, якщо нинішня будівля Нацбанку їх не влаштовує, то що вони хочуть побудувати на площі Народній — наймовірніше ще вищу і ще ширшу будівлю. Але ж тоді зміниться домінант на площі, а це неприпустимо.

Мене вразило, що мер міста говорить про те, що Нацбанк перерахує у бюджет міста 4 мільйони гривень і як всім від цього буде добре. Але ж це не грошове питання! Це питання морально-психологічне, архітектурне, питання інфраструктури нашого міста. Тому я як патріот Ужгорода, з політичних і містобудівних мотивів не згоден. Вважаю, що Нацбанку потрібно підібрати повністю запущене місце, аби банківська система — багата система, могла на цій ділянці влаштувати чудові інженерні споруди, вирішити питання інфраструктури і в результаті в Ужгороді з’явиться ще одна чудова європейська площа. Чомусь вони цього не хочуть. Їм потрібно сісти на готову територію та старовинні комунікації.

Дуже болісно згадувати, як колись зробили реконструкцію площі Народної. Там був чудовий дендрарій з круглими кущами, підстриженими а-ля англійська паркова архітектура. Реконструювали із затратами лише на проектні роботи — 48 тис. грн., а на саме облаштування і реконструкцію — 160 тис. грн. І що ми маємо? Нудну центральну площу із випаленою сонцем травою.

Тому досить чіпати проблему забудови площі Народної, краще скерувати енергію на пошук нових територій. А такі є...

Роберт ЛЕВИЦЬКИЙ

депутат Ужгородської міськради, фракція “Народна”

— Я би підійшов до цього питання з декількох напрямків. Перший: чи можемо ми фізично віддати це місце під забудову? Враховуючи те, що існує комплексний план забудови цієї площі ще чеським урядом, то можемо.

Друге: кому віддавати цю ділянку під забудову? Нині ми маємо звернення комерційних структур, які претендують на цю територію і звернення Національного банку України — інституції, яка є об’єктом економічної стабільності нашої держави. Є офіційне прохання голови Нацбанку Володимира Стельмаха. Гадаю з цим потрібно рахуватися.

Третє: який зиск отримає від цього місто? Окрім певних неприємних політичних моментів, Ужгород може отримати суттєву компенсацію на рівні 4 мільйонів гривень, яка пропонується Нацбанком. Для нашого міста це дуже суттєва сума. А особливо в час, коли ми стоїмо на порозі зимового періоду, ця сума стає навіть принциповою. Думаю, соціальна вигода є очевидною.

І останнє: перенесення пам’ятника Т.Шевченку. Це питання набуло суто політичного характеру. Фізично, цілком можливо перенести пам’ятник Шевченку і встановити його на більш достойному місці, ніж він знаходиться сьогодні.

x09

Іштван ЦАП

депутат Ужгородської міськради, фракція “Наша Україна”

— Дане питання виникло внаслідок того, що регіональне відділення Нацбанку не відповідає сучасним вимогам. Їм цю проблему потрібно вирішувати. Однак це не означає, що будівництво нової споруди потрібно проводити на площі Народній. А тому, на засіданні земельної комісії міськради ми вирішили і, до речі, депутати нас в цьому підтримали, розглянути всі можливі варіанти і запропонувати Нацбанку інші ділянки. Можливо не за таку суму, але ми уникнемо громадського збурення. Якщо у проблеми є дві складові — Нацбанку потрібно будуватися, а місту отримати гроші, то вирішення можна знайти на іншій ділянці. Гадаю, така альтернатива буде знайдена.

Михайло МИХАЙЛЮК

скульптор, автор пам’ятника Тарасу Шевченку в Ужгороді

— Мені важко судити з архітектурної точки зору, хоча я не бачу великої біди в тому, що буде побудована симетрична профраді будівля. Гадаю, вона б не мала зіпсувати площу. Що ж до перенесення пам’ятника Тарасу Шевченку, то він був створений мною так, що краще виглядав би саме в глибині газону перед облдержадміністрацією — в центрі площі. І тому я тільки «за» перенесення пам’ятника, однак лише в тому разі, якщо це щиро і не містить під собою інших, прихованих течій. Я не належу до тих, хто каже: “Не кивайте, бо це святе”. Ми його поставили і можемо перенести на краще місце, але на гірше — у жодному разі! Бачите, він сам хоче йти туди, де планувався. Я лише боюся одного: якщо його знімуть, то чи поставлять знову? Пригадую, що свого часу Сергій Миколайович не горів бажанням ставити цей пам’ятник. І лише під тиском громадськості підписав відповідне рішення.

Як бачимо, думок з цього приводу багато і вони суттєво різняться. А думкою мешканців Ужгорода взагалі ще ніхто не цікавився. То чому б міській владі не організувати громадські слухання щодо забудови площі Народної і перенесення пам’ятника Тарасу Шевченку? Погодьтеся — це не буденне питання виділення земельної ділянки під яке-небудь кафе чи готель, хоча і з цим виникає чимало проблем. Це питання — як виглядатиме центральна площа обласного центру Закарпаття у наступні десятиліття або й більше! Вирішувати подібні речі простим натисканням кнопок у міськраді, принаймні, нерозумно...

Андрій ГАНУСИЧ

“Старий Замок Паланок”