2 вересня 2024 року, сучасна українська гривня святкує свій 28-тий день народження. Майже третину століття тому розпочалася грошова реформа, карбованці замінили повноцінною національною валютою – гривнею, таким в Україні з'явилася власна національна грошова одиниця.
25 серпня 1996 року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України Леоніда Кучми "Про грошову реформу в Україні".
Обмін українських карбованців на гривню (банкноти і розмінні монети) тривав з 2 до 16 вересня 1996 року (100 000 карбованців міняли на 1 гривню). У цей період у готівковому обігу України паралельно функціонували як гривня, так і український карбованець. Із 17 вересня 1996 року єдиним засобом платежу на території України стала гривня.
У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян.
Вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень. Протягом 15 днів - від 2 до 16 вересня 1996 року - в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх.
Після 16 вересня 1996 року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.
Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією для нашої держави, в результаті якої було створено один з невід'ємних атрибутів державності - національні гроші.
Протягом новітньої історії гривні в обігу поступово з’являлися як банкноти з оновленим дизайном і системою захисту, так і нові номінали банкнот, яких не було у 1996 році. Спочатку у 2001 році було введено в обіг банкноту номіналом 200 гривень; пізніше, у 2006 році – номіналом 500 гривень; а у 2019 році – номіналом 1000 гривень.
Історія національної валюти України
Як грошово-лічильна одиниця гривня виникла ще за часів Київської Русі. Сама ж назва "гривня" походить від прикраси з золота або срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (тобто - на "загривку"). Є припущення, що етимологічно слово «гривна» походить від слова "грива", яке ще на санскриті (hriva) означало "шия".
Назва "гривна" як еквіваленту грошової одиниці згадується в джерелах вже в Х столітті: у "Повісті минулих літ" князь Олег, прийшовши з Півночі, оволодів Києвом і "встановив варягам давати від Новгорода гривен триста на рік, заради миру".
До речі, київські майстри виготовляли ці прикраси напрочуд вишукано та професійно, адже мали за зразок грецькі золоті та срібні гривни. Частіше за все це були м'яко закруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Коштовні гривні створювалися цілком із золота.
На українських землях карбування власної валюти, златників та срібляників, започаткував київський князь Володимир Великий. Ці монети – перші державні документи, що зберегли зображення тризуба – знака київських князів. На лицьовому боці монети зображено князя, який сидить на престолі, тризуб і напис "ВЛАДИМИР НА СТОЛЕ". На зворотному боці – карбовано лик Ісуса Христа і напис "А СЕ ЕГО ЗЛАТО".
Пізніше слово "гривня" набуло іншого значення - вагового. Вага срібла могла складатися з певного числа однакових монет, тому поступово виник рахунок їх на штуки. З часом на Русі з'являються гривня срібна (вагова) та гривня кун (лічильна).
Були також "львівська", "харківська", "луцька" гривні. А з XI ст. у Київській Русі в обігу були так звані "київські" гривні, які мали шестикутну форму і важили 150 г срібла - ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя.
У різні історичні періоди слово "гривня" означало мідну монету у дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву "гривеник" дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).
Відродити власне карбування монет планував Богдан Хмельницький. Ще від початку Визвольної війни 1648-1654 років гетьман прагнув проводити самостійну фінансову політику, вважаючи її однією з основних ознак державності.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець.
А 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Протягом 1918 року в Берліні було видруковано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень. Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних - Георгій Нарбут.
Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави карбованець.
Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову проголошено гривню. Усього за 1917-1921 роки в обіг введено 24 паперових грошових знаки.
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917-1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви "сотий", "резана", але врешті було віддано перевагу звичній уже "копійці".
1992 року перші зразки української національної валюти було виготовлено в Канаді за ескізами В.І.Лопати. Однак в обіг в Україні з 1992 року було введено тимчасову валюту, розраховану на перехідний період, - український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця ставала протягом 1992-1995 років жертвою інфляції, зумовленої економічною кризою перехідного періоду.
А з 2 по 16 вересня 1996 року в Україні відбулася грошова реформа, у наслідок якої національною валютою стала гривня. Національний банк України ввів банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень.
До речі, саме з української гривні бере початок і національна валюта нашого північного сусіда. Саме слово рубль жителі Київської Русі вживали ще у 12 столітті. Щоправда жодного стосунку до грошей воно не мало, а позначало обрубок, кляп чи затичку. Під час монголо-татарської навали срібні гривні стали ділити, рубаючи їх навпіл – так з’явилися рублі, тобто частина, обрубки гривні. Саме рубль (українська назва — «карбованець») стає символом російської, а потім і радянської монетної системи.
У 2008 році комісія з естетики Міжнародного Фінансового Банку назвала українську гривню найгарнішою валютою світу.
