На дочірньому підприємстві „Кожтекс”
Свого часу Виноградівська взуттєва фабрика славилася своїми виробами. Тут трудилися сотні мешканців міста і навколишніх сіл. Та сталося так, що виробниче життя у цехах припинилося, досвідчені взуттєвики залишилися без роботи. Правда, не на довго. У 2000 році у приміщеннях фабрики отримала прописку інша, вже приватна організація. Офіційна назва – дочірне підприємство „Кожтекс”. Італійці вклали сюди чималі інвестиції, поставили сучасне обладнання.
У паспорті цього підприємства, який ми побачили у Виноградівському районному центрі зайнятості, в графі „Вид економічної діяльності” короткий запис „Пошиття шкіряного одягу”. Отже, колишнім працівникам взуттєвої, зокрема швачкам, закрійникам не потрібно було багато часу, щоб освоїти нове обладнання і виготовляти продукцію. На підприємстві сьогодні працює понад 500 робітників. Серед них 85, які були зареєстровані в службі зайнятості як безробітні.
А що це за шкіряний одяг? З цим питанням ми звернулися до директора „Кожтексу” Тетяни Бровдій.
- Якщо ви не мотоцикліст, то наші вироби не для вас, - пожартувала Тетяна Іванівна. – Виготовляємо костюми і взуття саме для мотоциклістів.
- Щось я не бачив цих костюмів на наших байкерах.
- Бо італійці на 100 відсотків забезпечують нас сировиною і все, що ми виготовляємо (костюми та взуття), відправляємо в Італію. А вже звідти продукція розходиться по Європі. З іншого боку, мало хто з наших любителів швидкої їзди на мотоциклі має гроші для такого костюма. Це досить складний виріб. Костюм складається з понад 30 деталей. Не менше деталей використовується на виготовлення взуття. Йдеться ж бо про життя людини, яка сідає за руль двоколісної машини.
Тетяна Іванівна зауважила навіть таке – швачки зобов’язані використовувати для пошиття костюма тільки ті матеріали, які постачає замовник, навіть нитки нитки не дозволено міняти.
Дочірне підприємство „Кожтекс” стало переможцем в обласному конкурсі „Кращий роботодавець 2005 року” з організації безпечного ведення робіт. Разом з директором ми оглянули розкрійні та пошивочні цехи і переконалися, що тут справді дбають про номальні умови праці. Всюди чисто, багато світла, на дільницях і в цехах, а також між ними панує злагоджена робота. Тетяна Іванівна запевнила нас, що всі зобов’язання щодо забезпечення умов роботи трудового колективу, прийняті в колективному договорі, виконуються. І зарплата не така вже й мала – в робітників швейного та закрійного цехів у середньому понад 700 гривень.
Нещодавно директор повернулася з київської виставки взуття. Не один раз побувала на таких виставках, каже, але тепер її здивувала та велика кількість взуття, яку показали італійські фірми. Не дивно, що і в нашій області чимало підприємств виготовляють взуття для цих фірм. А ще здивувало її й те, що не було представлено костюми і взуття для мотоциклістів. От і подала своїм італійським партнерам пропозицію, щоб усунули цю прогалину. Адже не такі вже бідні українські любителі осідлати двоколісного коня. Сподівається, що незабаром вироби „Кожтексу” надійдуть і на український ринок.
Іван Готра, начальник відділу організаційної роботи та взаємозв`язків з соціальними партнерами та громадськістю
