У такому стані вісім років тому дістався 240-гектарний природний лісовий масив нинішньому лісникові Ужгородського лісгоспу Леоніду Брежинському
Для початку уточнимо, що таке хаща, а що таке ліс. Як правило, то є велика територія природи, покрита різного роду деревостанами. Але наша земля не є настільки передбачуваною, аби вгадати усі тонкощі наших потреб, і дарує нам широкі багатства, а ми вже вибираємо, що нам годиться, а що ні.
У такому широкому понятті ліс – це дерева, кущі, чагарники, з-поміж них дерева кволі, покривлені, висохлі тощо. А ще гірше, коли до цього докладається лиха, шкідлива рука нечесних людей, коли поміж гарними здоровими деревами, стирчать високі пні, а навкруги певна територія захаращена хворостом. У такому стані вісім років тому дістався 240-гектарний природний лісовий масив нинішньому лісникові Ужгородського лісгоспу Леоніду Брежинському.
Деталі краще розповів лісничий згаданого лісгоспу Михайло Свида. З усіх тисяч гектарів лісових угідь Анталівського лісництва найбільше клопоту завдавав нам саме цей обхід; це насамперед самовільні рубки, захаращення, забруднення домашніми відходами, пошкодження дикоростучих плодових дерев, ягідників, ранньо-весняних квітів тощо. Найбільшим злом були самовільні рубки. Усі ці неприємності, окрім шкоди, ще й відволікали від вчасного і якісного догляду за лісом. Багато часу витрачалося на патрулювання, сторожування, але й то не давало бажаних результатів. Бували випадки, коли до пізньої ночі стерегли ліс, а на ранок все одно знаходили нові пні від свіжозрубаних дерев. Робили цю чорну справу люди ромської національності, помешкання котрих знаходяться поряд з лісом. Коли переконалися, що шкода вчинена саме ними, разом із дирекцією лісгоспу вирішили взяти на роботу лісником, із випробовувальним терміном, одного з ромів.
Побували в їхньому поселенні, поговорили з мешканцями і попросили на їх розсуд вибрати достойного лісника. Усі зійшлися на кандидатурі найбільш авторитетного, котрого поважають і підчиняються йому – Леоніда Брежинського. Вибір виявився справді вдалим. Леонід зібрав найвпливовіших людей і попередив, аби роми припинили самовільні рубки, тим паче тих дерев, котрі годяться не лише для палива, а й для виготовлення меблів, столярних виробів та інших потреб. Ці слова отамана позитивно вплинули на ту, здавалося б, безвихідну ситуацію. Правда, аж ніяк не можна сказати, що вже відпала потреба у дровах для тамтешніх жителів, вона залишилася, припинилося лише варварське нищення лісу. Бо новий природоохоронець попередив, аби ніхто не смів заходити в ліс для нанесення шкоди природі і, що дрова для палива люди отримають по заготівлі за всіма вимогами закону. Тобто під наглядом лісової охорони можна заготовляти хмиз, видаляти з-поміж здорових деревостанів сухостій, вітроломи. Виявилося, що дровами забезпечили всіх і розчистку лісу провели. Так триває увесь час відколи Леонід Брежинський став лісником. Ті, що раніше завдавали шкоди навколишній природі, тепер навпаки, приносять користь – при потребі активно допомагають у виконанні лісогосподарських робіт, як рубки догляду шляхом прочистки, освітлення, проріджування. Щоб зберегти насадження в нормальному санітарному стані, під керівництвом фахівців лісгоспу тут провадяться санітарні рубки та візуально-санітарні (дерев, котрі самі висихають).
Як справжній господар, спостережливий за добрими справами, пан Брежинський швидко перейняв досвід більш досвідчених природоохоронців Ужгородського лісгоспу, котрі вважають важливою справою у своїй роботі відновлення лісу, працюють за принципом – зрубав дерево, посади два. Ефективно, по-господарськи використовують зрубане дерево. Його старанно очищають від сучків та гілля, ділову деревину акуратно готують під реалізацію для виготовлення меблів та інших потреб, а дрова на паливо недорого реалізують в основному мешканцям тамтешнього ромського поселення. А ті у свою чергу щиро вдячні, допомагають наводити такий порядок , що можна з упевненістю сказати: де була хаща, там тепер справжній ліс. Особливо це стосується урочища Ставліш, яке вважається лісопарковою частиною зеленої зони відпочинку мешканців селища Середнього й інших навколишніх сіл Ужгородського району, до речі тих, котрі раніше влаштовували у цій місцевості справжній смітник. Тільки коли прийшов добрий господар лісу, тут стало чисто й акуратно. Навіть повітря посвіжішало, бо вже не чути неприємного запаху від гнилих відходів та іншого сміття.
Перелік добрих справ Леоніда Брежинського можна б продовжити. Бо завдяки їм виборці Середнього обрали його депутатом селищної ради і повірили, що як і до доручених йому природних багатств, так з любов’ю, добросовісно поставиться і до депутатських справ. І не помилилися. Бо на цьогорічних виборах обрали його депутатом районної ради, де можна принести ще більше користі як для земляків, так і для рідної природи.
Василь МЕЛЬНИК
Трибуна
