або Як боротися зі світовим тероризмом у… Перечині
Долучитися до боротьби зі світовим тероризмом можна, шиючи спеціальні комбінезони із тканини, що містить метал, на датській фірмі "Маммут Україна". А ще у Перечині "одягають" поліцейських, моряків та поштарів скандинавських країн.
Датська компанія "Маммут" — приватне підприємство, яке працює на скандинавському ринку з 1982 року. Починали з одягу спортивного напрямку, відтак перейшли у такий непростий сегмент ринку як пошиття спецодягу, який вимагає вдалого поєднання дизайну та функціональності і змушує працювати з надсучасними тканинами. Виробничі цехи "Маммут" поступово перемістила в Польщу, Словаччину, Індію, Китай. А історія українського підприємства почалася чотири роки тому з розмови трьох жінок у Варшаві — директора Мирослави Каламуняк та головного спеціаліста з питань якості Олени Ковальчук ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" з менеджером датської компанії Монікою Хойден-Хансен.
Так ожило і наповнилось стукотом швейних машинок одне з пустуючих приміщень колишнього монстра військово-промислового комплексу "Стеатит" у Перечині. А у червні минулого року компанія "Маммут" вирішила дати Перечинській швейній фабриці "друге дихання" — викупила підприємство з наміром інвестувати додаткові кошти у його розвиток.
Оновили все, окрім традицій
Моніка Хойден-Хансен перші чотири місяці буквально жила на підприємстві. Насамперед на фабриці зробили капітальний ремонт, обладнали їдальню (у тому числі посудом, мікрохвильовими пічками і машиною для миття посуду), душові, санвузли, офіси для спеціалістів. Для безперебійного забезпечення електроенергією протягли окрему лінію. Пробурили свою свердловину для води і тепер постійно контролюють її якість, бо від згадок про ту буру речовину, яка текла з кранів раніше, датський менеджер досі огидливо морщиться.
Відтак завезли нове сучасне обладнання — комп`ютеризоване робоче місце конструктора, автоматичний розкрійний комплекс "Лектра", яких поки що в усій Україні одиниці, швейні спецмашини. Ще кілька, як наприклад електронна вишивальна, у Данії чекають спеціального транспорту для доставки на Закарпаття. Моніка Хойден-Хансен навіть з ходу не може назвати скільки уже мільйонів інвестували в українське підприємство, весь час треба то одне, то інше, а хочеться зробити все тільки як найкраще.
З огляду на рік, що минув, датський менеджер каже, що економічно вигідніше очевидно було не реконструювати старе приміщення, а будувати нове. Проте купуючи Перечинську швейну, вкладали гроші більше в уже існуюче підприємство, в традиції, які на ньому склалися і в надію людей, які терпляче чекали, коли все нарешті налагодиться.
Відміна минулого року пільг для СЕЗ та ТПР, на фабрику не вплинула — датська компанія і не претендувала на жодні преференції. Проте загалом до наших законів і "порядків" звикати було непросто. Пані Моніка сміється, що раніше з митницею у них були не просто проблеми, а суцільний жах. Нині, завдяки хорошому брокеру та, мабуть, тому, що митники теж звикли до їхнього асортименту, особливих складностей немає. Зараз пані Хойден-Хансен приїздить в Перечин на кілька днів раз у місяць — усе вирішує український директор Василь Рубіш, часто допомагає депутат обласної ради Мирослава Каламуняк.
"Тут люди думають по-європейськи"
На відкритті "Маммут Україна" власники компанії Фін Гофман та Міхаель Граверсон вручили кожному працівнику невеличкі подарунки — оригінальні підсвічники — символ довіри і надії, які є такими ж тендітними і палкими як полум’я свічки. Одну з найважливіших складових успіху датчани бачать у скандинавському методі створення фірми, який полягає саме у створенні атмосфери довіри та поваги між керівниками і працюючими. І весь цей час чітко виконували все обіцяне. Поки що величезні інвестиції не дають віддачі — нині на фабриці достатньо інженерно-технічних працівників, три технологи, конструктор, але тільки 54 швачки, тоді як лише для однієї зміни потрібно 70-80, а для виконання усього обсягу замовлень потрібно працювати у дві зміни. Моніка Хойден-Хансен вважає, що винна попередня репутація фабрики, коли нерегулярно виплачували зарплату. Відколи ж датчани стали повноправними господарями, гроші виплачуються завжди вчасно і у повному обсязі. "За цей рік затримок не було і вже ніколи не буде. Є збитки від роботи підприємства чи ні — гроші на зарплату були і будуть", — каже пані Хойден-Хансен. За останні місяці швачки, які виконують норму, заробляють 1100-1300 гривень. "Усі наші працівниці дуже хороші спеціалісти, більшість працюють тут давно, вчилися шити з "нуля", а зараз я абсолютно можу на них покластися. До того ж, оскільки працювала тут перші чотири місяці, знаю, у кого як справи вдома, як їхні чоловіки, діти. Ми стали тут сім`єю".
Автобус фабрики безкоштовно довозить на роботу працівників із сіл Перечинського району аж з під Свалявщини. Незабаром планують провести ще раз День відкритих дверей — після минулого на фабрику прийшли працювати 14 швачок. Десять студентів зараз прийдуть з Перечинського професійно-технічного ліцею. Знаючи наші реалії, датський менеджер обережно говорить, що, очевидно, люди трохи відвикли працювати, щодня ходити на роботу, нести відповідальність.
Проте ті, хто поцікавився роботою на "Маммут Україна" залишають її рідко. Тим більше, що компанія у Данії розвивається. Якщо торік власники сподівалися поборотися за тендери на пошиття спецодягу для української армії чи міліції, то поки що це відклали, бо дуже багато замовлень виграли у скандинавських країнах. Серед останніх — пошиття форми для залізничників. А виграний тендер у Данії чи Швеції — це робота на 3-5 років.
Асортимент не простий, але дуже цікавий. Якщо в українському розумінні спецодяг це здебільшого робочі спецівки, то, наприклад, зараз у Перечині відшивають яскраво червоні куртки зі світловідбиваючими смугами для поштарів Данії. А в Китаї "Маммут" виготовляє спеціальну чоловічу білизну, яка повністю забирає від тіла піт. Також фірмі належить престижна торгова марка високоякісного спортивного одягу. І Моніка Хойден-Хансен, яка відповідає за виробництво в усіх країнах, переконана, що у найближчій перспективі все це вироблятиметься на Україні. Нові незвичайні тканини, технології, обладнання не є проблемою для кваліфікованих українських швачок. До того ж, пані Моніка, яка об`їздила 45 українських фабрики, впевнена, що нові підприємства "Маммут" будуть саме на Закарпатті, бо: "Тут міжнародна ментальність, мені подобається, як по-європейськи закарпатці думають, підходять до справи і як ми вирішуємо проблеми". Треба тільки, щоб люди прийшли і переконалися, що працювати у датській компанії, не виїжджаючи з рідного Закарпаття, справді вигідно.
Лариса ПОДОЛЯК
«Старий Замок «Паланок»
