Чи не основна відмінність міліції радянських часів від сучасної полягає в тому, що тоді керівникам давали час попрацювати на посаді й зарекомендувати себе. Не було такої, як тепер, плинності кадрів, коли за рік можуть змінитись три начальники управління, не кажучи вже про зміни на місцях.
Але наш сьогоднішній гість став своєрідним рекордсменом навіть для тих «спокійних» радянських часів. Ще б пак: 74-річний Дмитро Андріюк аж 24 роки очолював Державтоінспекцію Рахівського району, залишивши по собі лише хороші спогади земляків-рахівчан.
- У міліцію я прийшов у 1967 році, -- згадує ветеран. -- Розпочинав у Державтоінспекції Тячева інспектором дорожньо-патрульної служби у званні молодшого лейтенанта. Далі перейшов на службу в Рахів. Тут, у Державтоінспекції району, не було місця (у той час працювало лише двоє інспекторів), тож я пішов у дільничні. А через півроку перевівся в ДАІ. Два місяці прослужив інспектором, далі старшим інспектором на капітанській посаді. А різниця між рядовим і старшим інспектором у грошовому забезпеченні тоді становила п’ять карбованців. Інспектор отримував 80 карбованців, а старший -- 85, зате з нього все питали по службі. Я спершу не хотів іти на старшого, але приїхав з Ужгорода начальник обласної ДАІ Чайка і каже: «Ти -- комуніст? Оце тобі партійне доручення! Якщо не погодишся із запропонованою посадою, то ми тебе на партійних зборах заслухаємо». Отак добровільно-примусово я і став старшим інспектором. Коли в Рахові створили відділення ДАІ, мене призначили начальником. З цієї посади я пішов на пенсію аж в 1995 році. Мав на той час 28 років чистої міліцейської вислуги, а з армією виходило 31.
-- То скільки років ви очолювали рахівську Державтоінспекцію?
-- Двадцять чотири…
-- Це, напевно, своєрідний рекорд для Закарпаття: ніхто з ваших колег так довго не працював на керівній посаді?
-- (Сміється). Мабуть, що так…
-- Що цікавого за ці роки можете пригадати?
-- Запам’яталася мені ДТП наприкінці 70-х років у селі Косівська Поляна. Водій з районного АТП убив пізно ввечері вантажівкою чоловіка й утік з місця аварії. Шукали ми його майже добу. Врешті-решт знайшли, але той виявився доволі розумним. Аби замести сліди наїзду на людину й пояснити причину пошкодження машини, він після цього ще й наїхав на дерево… Спершу всіляко відпирався від наїзду на людину, та упродовж доби таки «розколовся». Був засуджений, років п’ять, якщо не помиляюся, відсидів у тюрмі.
Була й інша історія в моїй практиці. Стою на лінії -- їде туристичний автобус. Дивлюся, а з переднім колесом щось не так. Зупиняю автобус. А там підшипники полетіли й будь-якої миті колесо могло відірватися на ходу. Звісно, без жертв би не обійшлося, а серед пасажирів були й діти. Дуже мені дякували люди з того автобуса, що порятував їх від біди.
-- Якщо порівняти, то чим тодішня робота Державтоінспекції відрізняється від теперішньої?
-- Тоді люди, можна так сказати, поважали роботу інспектора, проте й самі співробітники ДАІ ставилися з повагою до громадян. За дрібні порушення нікого не карали. А про таке поняття, як гроші, ніхто й не заїкався… Зробив чоловіку щось добре -- пішли пляшку «роздавили», закусили, і все! А нині інші критерії в роботі…
-- Виходячи з цього, ваше побажання керівництву та теперішнім колегам: як поліпшити імідж Державтоінспекції та міліції загалом?
-- Розпочинати слід із себе: самим ставитися до людей по-людськи. Бо інакше поваги не буде. Я пам’ятаю, як у Ясінях будували швейну фабрику й возили на будову цеглу. Повертався порожній ЗІЛ з причепом, водій не впорався з керуванням, а то вже сніг лежав на дорозі, й машина з’їхала у річку. Причеп накрив зверху кабіну, а в ній було троє осіб: водій та два пасажири. Загинули всі. Та виникла проблема -- як тіла витягнути?! Застосували ми кран, всю ніч простояли в холодній воді, доки дістали тіла нещасних. І весь цей час нам допомагали місцеві громадяни. А тепер хто би поліз у крижану воду?..
-- Ваш старший син Дмитро очолює нині рахівську райдержадміністрацію, а молодший Іван -- службу дільничних інспекторів Рахівського РВ УМВС. У міліцію він пішов з вашої поради?
-- Іван мав бажання служити в міліції ще з дитинства. Дмитро теж спершу планував, але потім передумав і пішов у бізнес. Тепер от керує районом. А Іван весь час мріяв про міліцію. Тепер, коли вже трохи прослужив, шостий рік уже, то часом і кається, мовляв: навіщо воно мені?! (Сміється -- Авт.). Це люди лиш думають, що в міліції можна так і сяк, але насправді трудна ця робота.
Проблема сучасної міліції, на мою думку, полягає у тому, що досвідчені кадри пішли хто куди, нема кому працювати з молоддю. А ми у свій час раз у місяць проводили з особовим складом заняття, і правила дорожнього руху вчили, і нові нормативні акти. Нині ж мало чому навчають. Працівник Державтоінспекції повинен бути взірцем для учасників дорожнього руху: і в плані професійної підготовки, і в моральному аспекті теж.
