Останні кілька років сади та огороди закарпатців атакує новий непроханий гість - рудий слимак. Це слимак іспанський (або іберійський) (Arion lusitanicus), який завдає значної шкоди сільському господарству, знищуючи посіви від з’явлення сходів і поїдаючи врожаї.
Страждають від його нашестя майже всі культури - виноград, полуниці, помідори, огірки, капуста, перець, патисони, картопля, морква, буряк, салат, гарбузові і навіть гриби, загалом близько 150 видів і різновидів культурних рослин.
Проблема у тому, що цього шкідника практично неможливо знищити. Але можна пом'якшити наслідки діяльності слимака.
Подібна ситуація склалася і у сусідній Словаччині. За словами Марії Балажової, еколога з Католицького університету в Ружомбероку, через м'яку зиму слимаки не вимерзли і тому надзвичайно розплодилися. "Допомагають" у їхньому швидкому розповсюдженні зміна клімату та потепління.
Іспанський слимак - інвазивний вид, тобто не властивий для цієї території. Внаслідок швидкого розмноження (одна особина відкладає близько 450 яєць від половини серпня до пізньої осені), слимаки почали успішно адаптуватися на теренах західної частини України, де достатньо вологи, тепле літо, помірно холодні зими. Відкладають яйця найчастіше в захищених місцях — під рослинністю, під купами сміття або в ґрунті глибиною до 10 см. Зимують молюски в ґрунті, проникаючи на глибину до 50 см.
«Інвазивні види є однією з найбільших проблем для природи сьогодні. Оскільки мобільність товарів зокрема та глобалізація в цілому зростає, різні організми потрапляють за межі своєї первісної зони поширення, куди раніше природним чином ніколи не потрапили б», — каже словацький еколог.
Якщо ми починаємо помічати інвазійні види, то вже пізно, за словами еколога, знищити їх уже неможливо. «Ми можемо лише пом'якшити наслідки. Людина не може їх позбутися, хіба заповнить всю землю хімікатами. Треба просто з ними пережити цей рік», – пояснює Марія Балажова.
Які рішення щодо профілактики від нашестя слимаків?
Механічний метод — це ручне збирання слимаків. Регулярні огляди саду та ручний збір шкідників можуть значно зменшити їх популяцію. Однак це займає багато часу та є найбільш ефективним лише у невеликих садах. Зібраних слимаків знищують у міцному сольовому розчині або заливають окропом. Мертвих особин доцільно прикопати в ґрунт.
Використання біологічного контролю: залучення природних хижаків, які допомагають тримати популяції слимаків під контролем. Існують найефективніші природні вороги слимаків: хижі павуки, багатоніжки, туруни та жуки-стафіліни (хижаки), граки, дрозди, галки, сойки, шпаки трясогузки. Полюбляють молюск жаби, вужі та ящірки, кроти, деякі види гризунів, а з ссавців — особливо їжаки.
Встановлення пасток: використання пасток з пивом або іншими приманками може бути ефективним для лову слимаків.
Органічні продукти: існують різноманітні органічні продукти та бар'єри, які ускладнюють доступ равликів до рослин - це яєчна шкаралупа, кавова гуща чи мідь.
Фахівці радять застосовувати фітометод, який полягає у застосуванні запахів пряних трав: петрушки, лаврового листка, розмарину, шавлії, чебрецю, лаванди. В Україні успішно застосовують посіви люпину для приваблювання й пізнішого їх знищення.
Систематичне виловлювання і знищення слимаків на грядках, доріжках і під укриттями сприятиме значному зменшенню їх чисельності.
Учені України, як й інших країн, стурбовані зростанням їх агресії та адаптацією до природних умов України. Тому доводиться хаотично застосовувати різні методи, серед них і хімічні засоби — крайній метод. Проте вони отруйні для молюсків, а також небезпечні отруєнням домашніх тварин і людини.
За допомогою дослідників в Україні складено інтерактивну карту, на якій показано найбільш заселені рудими слимаками території — Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська, Тернопільська та Чернівецька області. З 2022–2023 рр. слимаки опановують терени Київщини й прямують до східних областей.
"Проблема така складна і важлива, її масштаби разючі, що у всіх європейських країнах цього слимака занесено до карантинних видів. На жаль, в Україні жодної офіційної позиції влади щодо цього наразі немає, адже вичікування і бездіяльність — шлях до протилежного ефекту", - зазначають вчені-аграрії зі Львівського національного університету природокористування.
