влаштувало зустріч за солодким столом для дітей та їх батьків

         Років тридцять тому про інвалідів та їх проблеми суспільству нічого не повідомляли. Його, як і сексу, в СРСР не було. Так само і в соціальному плані про інвалідів «дбали» переважно в залишковому варіанті. На жаль, сьогодні не можемо стверджувати, що держава робить все для підтримання людей з обмеженими можливостями, інвалідів дитинства. Так, гарні декларації є, але конкретного фінансування, конкретних справ замало. Та добре хоч, що проблему не замовчують, як колись, приймаються гарні закони, суспільству пропонують знати і дбати про людей з обмеженими можливостями.

         У Мукачеві, приємно відзначити, є чимало прикладів турботи про людей цієї категорії, які можуть бути прикладом для всієї України. Стараннями народного депутата України Василя Петьовки в колишньому дитсадку на вул. Духновича було створено Центр реабілітації інвалідів з дитинства кращого європейського рівня, який згодом став обласним. Сьогодні про інвалідів дбають благодійники не тільки власне з України, але й християнські місії з багатьох країн.

         У суботу, 10 жовтня, відзначатиметься Всесвітній день охорони психічного здоров’я. З цієї нагоди Мукачівське міське товариство інвалідів дитинства влаштувало зустріч за солодким столом для дітей та їх батьків. Гарне приміщення і солодощі з солодкими напоями надали власники піццерії «Перфетто» Ярослав та Сільвія Олашини. З пісенним дарунком завітав жіночий хор Ліги громадських організацій «Надія», а також самодіяльні артисти народного цирку «Дружба». Були цікаві ігри, конкурси й вікторини, діти жваво реагували на перемоги їх учасників.

         Голова міського Товариства  інвалідів з дитинства Мар’яна Бурлака відзначила, що останнім часом діяльність осередку значно пожвавилась завдяки підтримці міської влади, християнських організацій різних конфесій, волонтерам благодійних фондів. Було б, однак, добре, якби знайшлося приміщення для постійного спілкування дітей, адже ще недавно кожна сім’я з дитиною з обмеженими можливостями жила сама по собі, не допускаючи в свій світ сторонніх. А сьогодні як діти, так і їх батьки жваво спілкуються, діляться своїми маленькими радощами-перемогами й проблемами. «Ми не втрачені для суспільства, тільки хай воно повернеться до нас лицем» – сказав у своєму виступі інвалід, студент Київського університету права Денис Дудник. І таких, як він – корисних суспільству – стає все більше.   

Микола РІШКО

• діти
• інваліди
• турбота