Центри дозвілля, а колись Будинки культури, будувались, як то кажуть, на широку ногу.
Та зараз сільські ради, на балансі яких вони знаходяться, не мають коштів не те, щоб їх утримувати, а й відремонтувати. Про радянську спадщину, котра нагадує про себе й досі.
Будинки культури у селах вражають своїми масштабами. Та багатьом з них не вдалося виконати покладену на них функцію – стати центрами культури та дозвілля або вдалося тільки частково. Так через відсутність фінансування вже збудовані і повністю укомплектовані приміщення наразі не використовуються за прямим призначенням. А все через відсутність поточних ремонтів та неналежне утримання, що призвело до їх руйнування. Так у селі Ботрадь Берегівського району Будинок культури збудований давно, так само давно в ньому не проводили жодного ремонту.
Те, що Будинок культури важко відновити, але він дуже потрібний для села, розуміють всі. І як завжди все впирається у фінансування, точніше його відсутність. Цей принцип за останні роки перетворився у правило, за яким, кошти не спрямовують туди, де вони дійсно потрібні, тому вже збудовані об‘єкти соціальної сфери пустують і руйнуються й далі.
Наразі у «Центрі дозвілля», який функціонує у приміщені Будинку культури, біля півтора сотні дітей займаються танцями, співами, працює тут і драмгурток. Та через відсутність відповідного фінансування на утримання таких об‘єктів і глядацького приміщення, зокрема, страждає молодь, яка повинна проводити заняття гуртків у фойє, місцеві називають його клубом. Зрозуміти можна і керівництво дозвільного центру, яке не пускає дітей на аварійну сцену та у пошкоджений глядацький зал, підлога під яким повністю прогнила і в будь-який момент може провалитися. Все впирається у фінансування, тому доводиться пристосовувати приміщення, які не аварійні, аби створити хоч якісь умови для молоді. І ті приміщення, які пустують, могли б використовуватись для нагальних потреб. Тож чи зверне влада увагу на запустілі будівлі і чи профінансує їх відновлення на благо молоді та громади, покаже час.
