«Повітряним воротам» Закарпаття виділили з облбюджету кошти на ремонт світлосистеми та злітно-посадкової смуги
Минулого тижня, на останній сесії Закарпатської обласної ради депутатська більшість постановила виділити Міжнародному аеропорту «Ужгород» 1,5 мільйона гривень на капітальний ремонт освітлювальної системи, яка вийшла з ладу 11 жовтня – в неї вдарила блискавка. Крім того, 700 тисяч було надано на дальшу реконструкцію асфальтового покриття злітно-посадкової смуги.
300 тисяч із півтора мільйона, які виділили відразу ж, керівництво аеропорту використає на ремонт найбільш уразливих ділянок світлової системи, розповів «Замку» директор аеропорту Олег Чеборак. Вона встановлена ще 1985 року і давно вичерпала закладений ресурс експлуатації. 2002 року в ній уже міняли кабелі. А цьогоріч доповнюватимуть новими. Та однаково система вже застаріла, тому нинішні роботи фактично мають уможливити дальше встановлення нової.
Роботи першого етапу ремонту вже стартували. Укладають договори з фірмою, яка й надалі тут працюватиме. «Перший етап завершиться впродовж 2–3 тижнів, – гарантує Олег Миколайович. Обладнання вже чекає доправлення в Ужгород, так що залишилися тільки виробничі питання».
– Коли ж аеропорт сподівається на переказування інших коштів, – цікавимося в директора. «Я їх завжди чекаю, – сміється він. – Ви ж бачите, що коїться: і криза, й грип, й інше. Я все розумію і дуже дякую обласним раді та адміністрації, які в такий скрутний час виділили нам гроші. А впродовж останніх чотирьох років вони доклали масу зусиль, щоб повернути аеропорт до вимог безпеки польотів. По-перше, вже готово 80 % злітно-посадкової смуги. Мало які аеропорти в Україні, крім хіба що львівського, донецького, київського, харківського, тобто тих, які готують до Чемпіонату Європи ’2012, отримували на смугу кошти. Якби ви побачили, з чого злітають і на що сідають лайнери в Чернівцях, Одесі, інших містах, усе б зрозуміли без слів. І маючи вже все-таки непогане покриття, ми отримуємо ще 700 тисяч на продовження робіт, пов’язаних із асфальтуванням.
– Ви згадали про аеропорти, які готують до Євро ’2012, але теоретично ужгородське летовище також могло би бути корисним для футбольного форуму...
– Справді, ніхто не врахував, що транзитна база проходить через Закарпаття. А отже, її треба забезпечити як автошляхами, так і летовищем. Я вносив пропозиції до Державіаслужби, але... Самі побачите у 2012-му, що з чотирьох країн, які сусідять із нами, багато людей приїде на машинах. Тому слід зробити нормальний аеропорт, щоб уболівальники мали можливість залишати тут авто й летіти на Донецьк, Львів, Київ – куди завгодно. Вже нині словаки й угорці користуються нашими рейсами, тому що летіти до Києва звідси утричі дешевше, ніж із Братислави чи Будапешта. Якби в нас так робили аеропорт, як у Львові, не було б жодних проблем приймати найбільші літаки.
– Це, однак, не найближча перспектива. А чи є плани збільшувати кількість рейсів уже тепер?
– Плани є, але ж в Україні регресує сама авіаційна сфера. Літакобудування немає. Наразі до нас прилітають відпочивальники з Воронежа, налагоджений рейс із Будапешта, доправляємо пасажирів у Київ. А там – побачимо. Адже що важче життя, то дорожче придбати авіаквиток. Насамперед це залежить від вартості гасу, а ви самі бачите, які ціни на наших автозаправках. Проте працюємо. До нас прилітає багато чартерних рейсів. Аеропорт не мертвий, як у Рівному, Луцьку, Тернополі й багатьох інших містах.
Потрібно якось виправляти ситуацію. 1991 року ми перевезли 164 тисячі пасажирів. Лише вантажних рейсів здійснили 360. Попит був дуже великий, і до нього маємо повернутися. Цьогоріч ми отримали прибутків на мільйон більше, ніж торік.
– Ви так оптимістично зауважили, що аеропорт не мертвий. А чи був період, коли він таким був?
– У 2003 році. Тоді розглядалося питання його продажу.
– Не так давно велися розмови про доцільність перенесення летовища до Мукачева. Нині про це ще згадують?
– Знаєте, я тільки «за», тому що злітно-посадкова смуга там – 2,5 тисячі метрів (в Ужгороді – трохи більше ніж 1,5 кілометра. – Авт.). Її б можна було використовувати без проблем для всіх типів літаків. Та для цього довелося б витратити не менше 100 мільйонів євро. Адже потрібно створити й налагодити всю інфраструктуру.
– Проте потрібно платити за користування повітряним простором Словаччині?
– Ніхто нічого не платить. Є міжурядова угода, яка діє до 2015 року. І регламентує вона одне-єдине: ви літайте до нас, а ми будемо до вас. Вони ж так само опиняються на нашій території. Тому й журналістів прошу ніколи не писати того, про що чули краєм вуха. Бо це – неправда.
