Виявляється, буйволяче молоко набагато поживніше та корисніше від традиційного коров’ячого. Його використовують навіть при лікуванні цукрового діабету, туберкульозу, також воно виводить радіоактивні елементи з організму.
Проте таке молоко не купиш у звичайному магазині. Чому? Бо популяція буйволів, як таких, на Закарпатті взагалі зникає. До прикладу, у селі Велятино, що на Хустщині, у 80- ті роки минулого століття налічувалось більше сотні голів. Нині тут усього три буйволи, два з яких знаходяться в одному домогосподарстві.
Родина пані Олени тримає буйволів понад 40 років. Жінка добре знає примхи цих екзотичних тварин. Каже: за ці роки встигла оцінити буйволяче молоко і стверджує, що у ньому високий вміст вітамінів та легкозасвоюваних людським організмом жирів. Сметана із буйволячого молока дуже густої консистенції й може зберігатися до кількох місяців без зміни кольору та смаку. Адже жирність продукту дуже велика.
Буйволиця може дати до 15 літрів молока на добу. Порівняно з коровою небагато, але цього більш, ніж достатньо, щоб харчуватися щодня корисним та смачним продуктом. Загалом буйволи до себе підпускають лише господарів. А червоний колір в одязі взагалі може викликати у них агресію.
Випасають велятинських екзотичних тварин на горі Ігнатівській в одній череді з коровами та козами, але тримаються буйволи окремо. Є кілька версій появи буйволів в нашій області. Одна з них, що їх завезли з Індонезії та Азербайджану. На жаль, зараз поголів’я буйволів на межі зникнення. Популяцію цих тварин потрібно відроджувати якнайшвидше.
