найбажанішим їхнім гостем нерідко стає соціальний працівник

Нерідко старість - це самотність. Особливо для одиноких перестарілих громадян. І найжаданішими гостями перестарілої жінки нерідко стають сільський листоноша та небайдужа сусідка. А останніми роками... і соціальний працівник, котрий принесе хліб чи ліки, допоможе в хаті й на городі.

Систему надомного соціального обслуговування в Ужгородському районі започатковано в 1998 році, коли при районному управлінні праці та соціального захисту було відкрито перше відділення соціальної допомоги вдома. А вже через три роки на його базі створено територіальний Центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян - якісно новий етап турботи місцевої влади про одиноких людей похилого віку та інвалідів.
Сьогодні на обліку в центрі - 1370 одиноких та малозабезпечених громадян, які потребують соціальної допомоги. Є три відділення: соціальної допомоги вдома, організації надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам та відділення тимчасового перебування та медико-соціальної реабілітації громадян похилого віку при стаціонарних відділеннях Середнянської районної та Оноківської дільничної лікарень.
Та базовим і найбільшим за кількістю соціальних робітників є відділення соціальної допомоги вдома. Зараз на обслуговуванні у 32-ох соціальних робітників Центру є 376 одиноких перестарілих громадян в населених пунктах 31 сільської ради району. Щоб лише обійти їх, витрачається багато часу. Тим більше, коли сільська рада охоплює декілька населених пунктів. Так у соціального робітника Н. Галушки одинокі проживають у Р. Комарівцях, Глибокому та Н.Солотвині ; у Ю. Рейпаші - у Тарнівцях, Шишлівцяхта Батфол-во. Якби не придбані велосипеди, то справитися із роботою було б нелегка Також у поміч соціальним робітникам і придбаний Центром у 2004 році вантажо-пасажирський автомобіль «Москвич». Тепер зручніше продукти доставляти, більше часу є аби в домі прибрати, городу лад дати, власне, і спілкування для одиноких - теж важливе.
Майже всі працівники Центру мають вищу, незакінчену вищу та середньо-спеціальну освіту: за фахом - педагоги, медики середньої ланки та культосвітні працівники, тобто люди, які в розмові з одинокими і вдалу тональність вміють підібрати, і хорошу.пораду дати, і, при необхідності - першу медичну допомогу.
Знайти самотніх, хворих, безпомічних людей, підтримати, допомогти, запропонувати свої послуги - головне завдання соціальних працівників Центру. Водночас соціальні робітники є представниками Управління праці та соціального захисту РДА на селі, консультантами з питань соціального захисту.
У цьому році соціальні робітники активно включились в роботу по поверненню Ощадбанком одиноким непрацездатним громадянам їх знецінених заощаджень. Завдяки вчасній підготовці необхідних документів для своїх підопічних та здачі їх в головний реєстр банку більше половини одиноких вкладників уже отримали по тисячі гривень із своїх заощаджень.
З особливим нетерпінням чекають одинокі на соціальних робітників перед святами, бо знають, що навіть в скруті, як зараз, держава про них не забуває, - соціальні робітники розносять їм продуктові пакети. Одиноким вже роздано 750 продуктових наборів на загальну суму 19000 грн.
Виходячи з вищенаведеної ситуації, Центр активізував роботу з благодійними фондами, спонсорами та громадськими організаціями, завдяки чому 630 одиноких малозабезпечених громадян та інвалідів району отримали гуманітарну допомогу (одяг, взуття) загальною кількістю 2018 кг, а також 500 чоловік отримали пакети кукурудзяної крупи від релігійної громади АСД м.Виноградів. Крім того, напередодні Великоднихсвятна кошти спонсорів було придбано та роздано одиноким та малозабезпе-. ченим громадянам 550 пасок та 35 продуктових пакетів. Одинокі в лікарні щоденно отримують від Центру додаткове харчування.
І люди щиро вдячні за увагу і турботу. Так, сім`я Коштури із с.Розівка направила до Центру такого листа: «Я, Коштура Віра Іванівна із своїм чоловіком, хочемо подякувати нашому соціальному працівнику Шалезі Тетяні Іванівні за те, що вона до нас чуйно ставиться і допомагає морально та фізично у всьому».
Радісно зустрічають свого соціального робітника Т. Куцареву одинокі сіл Сюрте та Тийглаш. Щодня біжить вона до своїх стареньких. Навіть мовний бар`єр не є перепоною в спілкуванні, коли в очах соціального робітника горять іскорки тепла та любові, а в словах - щирість та повага до нужденних.