З метою поліпшення епідемічної ситуації з туберкульозу в області, сьогодні на сесії Закарпатської обласної ради депутати прийняли рішення «Про Програму протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки». Підтримало програму 97 депутатів.
Відтак, протягом п’яти років з обласного бюджету передбачено виділити 32,5 млн.грн. З них 6,4млн.грн. вже у 2012 році.
Завдання та заходи прийнятої сьогодні Програми включають 8 розділів: зміцнення системи охорони здоров'я в галузі протидії захворюванню на туберкульоз, посилення системи моніторингу та оцінки заходів виконання Програми, організація виявлення та діагностики туберкульозу, лікування та профілактика туберкульозу, у тому числі мультирезистентного, заходи з протидії ко-інфекції туберкульоз-ВІЛ-інфекція/СНІД, впровадження заходів інфекційного контролю, створення сприятливого соціального середовища для діяльності інститутів громадянського суспільства з метою подолання епідемії туберкульозу, тощо.
Довідково: За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я щороку у світі реєструється 8,9 млн хворих на туберкульоз, від якого помирає 1,7 млн осіб.
Загальна кількість людей, які страждають від туберкульозу, становить 50-60 мільйонів. Ця недуга займає перше місце у структурі смертності від інфекційних хвороб.
Починаючи з 1995 року в Україні розпочалася епідемія туберкульозу, найвищий рівень захворюваності на туберкульоз реєструвався у 2006 році.
З 2006 року в Україні відмічається помірна тенденція до зниження захворюваності на туберкульоз, яка у 2010 році досягла показника 68,4 на 100 тис. населення.
Така ситуація зумовлена соціально-економічними та медичними факторами: низький рівень життя переважної більшості населення, міграція населення, у тому числі з метою заробітків, значний відсоток осіб ромської народності серед жителів області, недостатнє фінансування протитуберкульозних заходів з бюджетів усіх рівнів, поширенням хіміорезистентного туберкульозу та ВІЛ-інфекції, тощо.
Особливістю епідемії туберкульозу є те, що серед хворих на цю недугу переважає частка соціально незахищених прошарків населення, безробітних працездатного віку, осіб, що повернулися з місць позбавлення волі. Це свідчить про те, що у боротьбі з туберкульозом важливими є не лише медичні заходи, але й соціальні.
Незважаючи на певні позитивні зрушення в контролі за туберкульозом, епідемічна ситуація залишається загрозливою, оскільки захворюваність від цієї недуги залишається на епідемічному рівні, крім того на цьому фоні поширюються хіміорезистентні форми туберкульозу та туберкульоз упоєднанні з ВІЛ-інфекцією.
Причиною несприятливої епідемічної ситуації з туберкульозу є суттєвінедоліки в організації проведення діагностики та лікування хвороби.
Матеріально-технічна база протитуберкульозних закладів недостатня, рентгенофлюорографічне та інше діагностичне обладнання застаріле і потребує оновлення. Крім цього в протитуберкульозних закладах області відсутнє сучасне діагностичне обладнання, що призводить до зниження якості лікувально-діагностичного процесу.
У більшості протитуберкульозних закладів області умови перебування хворих незадовільні. Недостатньо коштів виділяється на харчування хворих, а також на закупівлю медикаментів для патогенетичного та симптоматичного лікування.
З метою посилення контролю за туберкульозом прийнято низку директивних документів: Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 року № 2586-ІІІ, Протоколи надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, Стандарт інфекційного контролю за туберкульозом. Впроваджено методи виявлення, діагностики та лікування на туберкульоз у відповідності до міжнародних стандартів.
Проте вжиті заходи щодо боротьби з туберкульозом в області не дають можливості у повному обсязі забезпечити надання якісної та ефективної протитуберкульозної допомоги населенню.
