За накопичувальним підсумком, з 1987 року в Україні офіційно зареєстровано біля 160 тисяч ВІЛ-інфікованих громадян України, в т.ч. близько 30 тисяч хворих на СНІД.
Загальна оціночна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України, згідно з даними міжнародних експертів, становить 340 тис. осіб ( дані на рівні 2008 року). Слід згадати, що на теренах пострадянського простору дослідження (тестування) розпочалося в 1985 – 1986 рр., а в Україні та на Закарпатті в кінці 1987 року.
За даними Закарпатського обласного Центру з профілактики та боротьби зі СНІДом з моменту діагностики першого випадку інфікування ВІЛ станом на 01.04.2011р. зареєстровано 392 таких випадки. За період епіднагляду 59,3% осіб, яким встановлено діагноз “СНІД” знято з обліку у зв’язку зі смертю від СНІДу. За шляхами зараження домінував статевий гетеросексуальний шлях – 63,1%. У 13,0% осіб інфікування відбулося при вживанні наркотиків ін’єкційним шляхом, у 14,9% - від матері до дитини (вертикальний шлях), у 8,1% - шляхи інфікування уточнюються.
Станом на 01.04.2011 на диспансерному обліку перебуває 222 ВІЛ-інфікованих осіб, 17 – з них хворі на СНІД.
Число хворих на СНІД в Україні збільшувалося щорічно до 2006 р. Внаслідок впровадження широкомасштабної антиретровірусної терапії відбувається зниження рівня захворюваності на СНІД.
Епідемія ВІЛ-інфекції в Україні залишається сконцентрованою в групах найбільш високого ризику інфікування ВІЛ (споживачі ін’єкційних наркотиків, серед працівників комерційного сексу, хворих на інфекції, що передаються статевим шляхом). Найвищі темпи поширеності ВІЛ-інфекції, як і раніше, залишаються у Дніпропетровській, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях, м.Севастополі та в АР Крим.
Проблема ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, незважаючи на всі зусилля державних, неурядових та міжнародних організацій, залишається надзвичайною та гострою.
Є дві групи причин, які мають вагоме значення у збільшенні кількості ВІЛ-інфікованих осіб: соціально-економічні та медичні. Провідними є погіршення соціально-економічної ситуації в державі, недосконала система інформування та просвіти населення, прогалини в системі статевого виховання, недостатнє фінансування заходів профілактики та лікування, невідповідність наявної інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення епідемії.
ВІЛ-інфекція/СНІД – це епідемія інформаційної ери. Інеформаційні інструменти та технології є досить дієвою зброєю у боротьбі з епідемією, що дозволяє формувати у молоді поведінку, яка виключає ризики щодо інфікування ВІЛ, сприяє здоровому способу життя, протистоїть стигмі*, дискримінації**.
В області реалізується “Загальнодержавна Програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих хворих на СНІД на 2009-2013 роки”. Службою крові забезпечена 180 – денна карантинізація всієї заготовленої донорської плазми та повторне обстеження донорів. Випадків інфікування ВІЛ через донорську кров та зараження в умовах лікувальних закладів пацієнтів та медичного персоналу в області не зареєстровано.
Фахівці лікувально-профілактичних закладів здійснюють інфекційний контроль за роботою відповідних підрозділів в установі, а нагляд за рівнем протиепідемічної безпеки при наданні якісного надання медичної допомоги жителям краю забезпечують спеціалісти санепідслужби області.
В області забезпечено вільний доступ до консультування та безоплатного тестування на ВІЛ зі збереженням конфіденційності. Такі послуги надаються, в т.ч. і в анонімному варіанті, в Закарпатському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом, в кабінетах “Довіри” та в інших службах (дерматовенерологічній, фтизіатричній, наркологічній) лікувально-профілактичних закладів.
*Стигма – зменшення цінності людини, або групи людей, витіснення їх із
громадського життя та встановленого порядку.
**Дискримінація – несправедливе або недобросовісне відношення до людини,
внаслідок того, що він/вона належать до визначеної соціальної групи.
