як на нього вже "поклали око" міські можновладці
В обласному центрі Закарпаття місті Ужгороді, зокрема в його центрі, залишилося не так багато земельних ділянок та майнових об"єктів, які попереднім та нинішнім владам обласного центру ще не вдалося роздерибанити. Не раз і не двічі на шпальтах обласної преси з"являлася інформація про продаж за безцінь, а подекуди й взагалі безкоштовно, тої чи іншої земельної ділянки або комунальної споруди.
Одна з можливих схем таких оборудок уже давно відома: той чи інший об"єкт здається спочатку в оренду, а згодом приватизується орендарем за мізерну для міського бюджету плату і пристойну компенсацію для міських можновладців. Щось подібне ужгородці могли спостерігати із сумнозвісною приватизацією кінотеатру «Ужгород», який розташований у самісінькому центрі міста, на вул.Волошина. Ціна, за якою «колектив» приватизував 1500 квадратних метрів площі кінотеатру, — 2,9 мільйона гривень. Нібито й сума кругленька, однак якщо врахувати, що квадратний метр площі у центрі міста коштує на ринку не менше 5 тисяч умовних одиниць, а подекуди й перевалює за 6-7 тисяч, то після простих розрахунків стає зрозуміло, що реальна вартість «Ужгорода» у кілька разів більша! А якщо ж узагалі логічно припустити, що на використання за призначенням такого об"єкта можна було б залучити київських чи іноземних інвесторів, то мова могла б іти й про десятки мільйонів.
Загалом оціночна вартість такого об"єкта, на думку експертів, становить близько 25 мільйонів гривень.Це ті кошти, за які, приміром, в Ужгороді можна було б зробити капітальний ремонт у дев"яти школах або одинадцяти дитячих садках, забезпечити цілодобовим холодним та гарячим водопостачанням два мікрорайони міста. Однак які там дитячі садки та школи, коли мова йде про наповнення власних кишень?! І, здається, у міської влади з"явився новий об"єкт для збагачення — колишня будівля ужгородської санепідемстанції на Київській набережній.
Пригадується, що і попередні міські можновладці поклали око на цю вигідну з точки зору розміщення, але аварійну споруду. Та все ж тоді їм так і не вдалося виселити санепідеміологів із будівлі. Однак те, що не вдалося владі попередній, нині з успіхом виконує нинішня. Ось уже кілька тижнів, як ужгородська санепідемстанція перебралася у будівлю колишнього пологового будинку на БАМі. А це означає, що об"єкт готовий до дерибану.
Не встигли санітарні лікарі покинути приміщення, як у газеті «Ужгород» (№34 (447) від 1 вересня 2007 року) з"явилася інформація про те, що управління майном міста проводить конкурс на право укладання договору оренди об"єктів комунальної власності, де серед інших згадується і будівля на Київській набережній, 4. Більше 1500 квадратних метрів площі міська влада пропонує використати під кафе, причому, без права продажу підакцизної групи товарів. Не будемо обговорювати, наскільки потрібним є в цьому районі ще одне кафе. Хвилює таке чітке призначення об"єкта, через що складається враження, що покупець на нього вже знайшовся і, наскільки можна судити з поінформованих джерел, не проти придбати це приміщення за схемою приватизації кінотеатру «Ужгород» — не доплативши в міську казну, але водночас добряче збагативши кишені можновладців.
Усе наведене вище в Україні вже давно прозвали «тихою приватизацією», і подібні методи сьогодні активно застосовуються владою Ужгорода. На жаль, потурає їй у цьому і депутатський корпус, який створив у раді негласну більшість, що підтримує Сергія Ратушняка у всіх його починаннях. Фактично єдиною фракцією в Ужгородській міській раді, яка нині не бере участі у земельних дерибанах, залишається «Наша Україна». І хоча сил 12 депутатів не завжди вистачає, аби зупинити те безчинство, яке сьогодні відбувається під час сесій міськради, фракція «Нашої України» заявляє, що візьме під повний контроль питання оренди і можливої приватизації колишньої будівлі санепідемстанції на Київській набережній, 4.
Час припиняти те земельне і майнове безчинство, яке сьогодні відбувається в обласному центрі. Якщо в Ужгороді продається та чи інша будівля, то місто повинне отримувати від цього реальну користь у вигляді надходжень до бюджету, а не слугувати збагаченню мера та чиновників із його апарату. Ми вимагатимемо у міської влади, аби колишня будівля санепідемстанції, якщо і продавалася, то лише з аукціону, а не тихо, підкилимно, як це робилося з іншими будівлями. Ми зробимо все можливе, щоб цю споруду не спіткала доля кінотеатру «Ужгород» чи інших об"єктів, які за останні півтора року були продані, а місто отримало за це лише копійки.
