
На Закарпатті здавна бережуть великодні звичаї — паску в кожному домі печуть власноруч. До того ж, у кожної господині свій рецепт. Надія Лазар із села Макарьово, що неподалік Мукачева, поділилася з журналістами Mukachevo.net своїм секретом, як зробити так, щоб паска вдалася не лише красивою, а й неймовірно ніжною на смак.
Перші паски, розповідає господиня, випікала ще в дитинстві разом із мамою та бабусею. Щороку перед Великоднем у їхній родині готували майже два десятки пасок, розділяючи їх між усіма рідними. Для цього, розповідає жінка, доводилося вставати ще до світанку. Передвеликодній запах свіжої пасочки пам’ятає й досі, тому щороку пече символ Великодня для себе, дітей та внуків.
«Коли ми тільки готуємося до паски, лише думаємо про паску — стаємо, молимося. Помолилися і тоді приступаємо до своєї роботи. Щоб думки були із тим, що дійсно Христос Воскрес, щоб та паска приносила радість», — ділиться пані Надія.
Дивіться відео Mukachevo.net👇

Емоційний стан, стверджує жінка, дуже важливий, бо здане впливати на смак та вигляд паски. Розповідає, ще її мама вчила, що коли паску замішують, в хаті не має бути жодної сварки чи непорозуміння.
«Паску треба пекти з гарним настроєм. Щоб була в душі радість. Бо знаєте, як понесемо у церкву паску, а вона буде розколота, потріскана. У селі люди будуть зазирати у кошик і пліткувати», — усміхається пані Надія.
Процес приготування традиційної закарпатської паски в господині починається з опари. Для цього потрібні тепла вода, дріжджі, сіль, цукор і борошно.
«Все замішується, вінчиком все збивається. Треба годину, аби вийшла опара. Доки опара піднімається, просіваємо собі борошно, аби ми далі могли робити процес, аби замішувати тісто», — пояснює господиня.

Ділиться пані Надія і давнім сімейним секретом. Для того, щоб паска вийшла не лише красивою, а й неймовірно ніжною на смаку, тісто замішує не лише на молоці а й додає сироватку, яку на Закарпатті називають дзером.

«Коли ви додаєте дзеру, вона така пориста стає, аж дихає», — каже жінка.
Тісто господиня ділить на частини — в кожну формочку кладе по 600–700 грамів. Якщо накласти більше, паска “втече” з форми. Символ Великодня пече завжди у Чистий четвер.

«Бо коли Ісус вже розп’ятий, то не можна нічого робити. Далі хіба вже в суботу можна щось пекти. У Велику п’ятницю ніхто нічого не робить. Всі ходили у церкву», — згадує жінка.


Пані Надія з сумом відзначає, що традиції поступово зникають. «Зараз вже говорять: «я не печу паску, бо я собі в магазині куплю». Але я вважаю, що паску можна раз у році для сім’ї спекти», — каже жінка.
Закарпатська господиня переконана, навіть якщо щось не вдається — не страшно. Паска — це не про ідеальну форму. Це — про любов, душевність і тепло.

«Це велика затрата часу, переживання, чи вдасться, чи не вдасться. Але навіть якщо паска, як кажуть, підріжеться, засмучуватися не треба. Я завжди кажу, що то вона посміхається і ви посміхніться їй», — ділиться Надія Лазар.
