Через півтора року після прийняття закону «автоцивілка» все ще викликає дискусіїx0dx0a

Через півтора року після прийняття закону «автоцивілка» все ще викликає дискусії

Закон про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів прийняли у квітні минулого року. Нині практично зникли з екранів рекламні ролики із "Запорожцем", який в`їжджає у "Мерседес", і радісними запитаннями: "Поцілували чуже авто?". Їм на зміну починають приходити прозаїчні біл-борди ДАІ із вимогами мати поліс.

За півтора року страхування так і не стало обов`язковим. Одні кажуть — нема на це волі державної еліти. Інші — кивають на дорожнечу полісів при мізерних страхових виплатах і надзвичайні заробітки страхових компаній. Треті вважають, що це показник стану суспільства.

Закон про обов`язкове страхування не зробив його обов`язковим, бо не містить прямої вказівки, чим же ця обов`язковість забезпечується. Державтоінспекція потрактувала його на свій розсуд і внутрішньовідомчими документами ввела обов`язковість перевірки наявності поліса тільки при реєстрації або перереєстрації авто, проведенні техогляду або при грубому порушенні правил вуличного руху. Тоді як на Заході, стверджує виконавчий директор Закарпатської дирекції страхової компанії "Гарант-Авто" Віктор Матяшовський, у наборі документів, який водій повинен пред`явити поліцейському, обов`язково, на рівні з водійськими правами, повинен бути і страховий поліс, який гарантує відшкодування збитків, які водій може завдати іншим.

Попереду еліта, позаду ДАІ

Введення закону суттєво не змінило кількість водіїв – власників полісів ОСЦПВ. За різними даними, які подає преса, їх кількість коливається у межах 15-25%. Переважно купують поліс на автомашини підприємств, або ж ті, хто їздить за кордон, оформляє якісь ліцензії, чи проходить процедури, при яких ДАІ задекларувало перевірку наявності поліса. Багато хто купує короткотерміновий поліс, тільки щоб не мати клопотів, а не власне для того, задля чого він задуманий.

Багато страховиків пояснюють таку ситуацію тим, що ОСЦПВ стало засобом політичних спекуляцій – ця тема активно піднімається у дні, коли треба сподобатись електорату. До речі, серед противників «автоцивілки» навіть нинішній міністр транспорту України Микола Рудьковський.

«Еліта не усвідомлює, що це потрібно суспільству, — вважає В.Матяшовський. — Коли ми вивчали досвід західних країн, то нас вразило, що там цей вид запроваджувався дуже жорстко. Думаю, це, по-перше, тому, що на Заході сповідується принцип рівності усіх перед законом. По-друге: можеш не страхувати себе чи своє майно — це твій ризик, але застрахувати збитки, які можеш завдати іншим – мусиш. Третє: думаю, еліти там зрозуміли, що ринку без відповідальності не буває. Свого часу у Литві не було відповідного закону, але 90% водіїв страхувалися – це говорить про стан суспільства, яке відповідає за своїх громадян. Або Україна хоче піднятися до такого рівня, або нам нічого робити у Європі».

Палка навіть не з двома, а з кількома кінцями

Із принциповим питанням чи треба нам такий вид страхування, тобто чи збирається держава захищати права своїх громадян, які щорічно десятками тисяч страждають у ДТП, керівник Закарпатської дирекції «Гарант-Авто» просить не плутати питання тарифів, знижок тощо. Він вважає, що це повинні визначити експерти. Однак для багатьох саме у цьому камінь спотикання.

За даними Асоціації страхувальників України (АСУ), рівень виплат за полісами «автоцивілки» за 2005 рік склав 7,9%, тобто 92,1% із зібраних 417 мільйонів грн. залишилися прибутком страхових компаній. Окремі компанії виплатили своїм клієнтам більше 10%, а деякі аж… 0,2% або й узагалі нічого! Рівень страхових виплат по компанії «Гарант-Авто», за даними АСУ, склав торік 6,1%, тобто був навіть менший, ніж у середньому по Україні. Експерти цієї організації для порівняння наводять показники страхових виплат у західних країнах – вони щонайменше у десять разів вищі.

Проте, задля справедливості треба зазначити, що і Захід не одразу прийшов до того, що нині називається громадянським суспільством. Очевидно, і їхній ринок страхування пройшов певні етапи становлення. Принаймні у Росії, де обов’язкова «автоцивілка» запроваджувалась трохи раніше, ніж в Україні, за даними преси, виплати страховиків ростуть значно швидше, ніж збори за продані поліси. При цьому за минулий рік кількість ДТП у наших північних сусідів зросла на 7%, а сума виплат – на 43%. Середня збитковість у Росії по «автоцивілці» протягом останніх двох років складає 60%, при тому, що за російським законом існує обмеження збитковості в 77%, бо інакше це загрожує страховій компанії банкрутством.

Рахувати треба навіть не восени

Віктор Матяшовський теж вважає оцінку виплат страховиків за підсумками першого, року, неправильним. Тим більше, що торік закон про ОСЦПВ почав діяти тільки з квітня, а страхові випадки, тобто ДТП, трапляються не одразу після придбання полісу. І навіть після аварії людина не одразу отримує страхові виплати – часто довго триває лікування, збір необхідних документів або очікування постанови суду. «Рівень виплат — не показник, хороший приклад цьому із “зеленою карткою” (страховий поліс автоцивільної відповідальності обов’язковий для всіх, хто на авто виїздить за кордон – Авт.) — якщо перший рік ми виплачували теж близько 7%, то пізніше 30%, на третьому — п’ятому році збитки постійно зростають, було навіть таке, що вони перевищили 100%. Виплати з об’єктивних причин можуть бути відтерміновані і на рік-два від страхової події. До того ж, виплата грошей не означає, що не виявляться нові обставини, наприклад, ускладнення здоров’я потерпілого, які вимагатимуть додаткових відшкодувань. Коли кажуть, що це чистий прибуток, то ніхто не знає, скільки з нього ще треба буде виплатити. Мій досвід роботи у страхуванні говорить про те, що як у всьому світі страхування цивільної відповідальності є збитковим, таким воно незабаром буде і в Україні». За словами Матяшовського, рівень виплат по Закарпатській філії «Гарант-Авто» вже у серпні цього року склав 30,6%. А як водій Віктор Васильович не вважає обтяжливим заплатити за поліс вартість практичного одного баку бензину, бо за це потім можна не сушити собі голову, де взяти гроші аби відшкодувати багатотисячні збитки, нанесені життю або майну когось іншого.

Усе відносно

Серед нарікань на страховиків не тільки високі тарифи і низькі відшкодування. Багато дискусій викликають обмеження, внесені у закон щодо майнової шкоди – 25,5 тис. грн.. і 51 тис. грн.. у разі смерті потерпілого. По-перше, часто збитки значно більші, отже водій, хоч і мав поліс, повинен відшкодовувати їх сам. По-друге, закон не передбачає врахування інфляції. Зрештою, як не передбачає і подорожчання ремонтних та інших відновлювальних робіт. По-третє, якось не морально оцінювати конкретною сумою людське життя. Проте, мабуть, така цифра теж якось і з якихось міркувань обраховувалась і оцінюючи її, очевидно, треба говорити про рівень нашого добробуту.

Інше поширене нарікання: страховики не поспішають вводити клієнтів у всі «нюанси» і можливості, які надає поліс. Проте керівник закарпатського «Гарант-Авто» навпаки каже, що саме через намагання довести до споживача усі деталі, філія втрачає клієнтів, які хочуть придбати поліс якомога швидше і найдешевший. «Мені сказали, що там за стільки-то все буде добре», «Я не маю часу, дома почитаю, ви швидше оформляйте», — найбільш типові відповіді, які лунають, зокрема, у «Гарант-Авто». Зворотні нарікання: «Якби я знав, чому ви мене не заставили прочитати…», — чути вже від тих, хто потрапив у ДТП.

Відтак істина у дискусії «за» і «проти» «автоцивілки», мабуть, як зазвичай, десь посередині – зробили ніби хорошу справу, але щось десь не додумали, не допрацювали і… маємо те, що маємо. Але поки що ніде у світі немає іншого механізму допомогти потерпілим у ДТП аніж через страхування.

Лариса ПОДОЛЯК

«Старий Замок «Паланок»