Про терміни застосування фінансових санкцій

12
0

Повідомляє ДПА в Закарпатській області

З метою практичного втілення в діяльність центральних органів виконавчої влади принципів відкритості, партнерства, оперативності та об’єктивності інформації для забезпечення законності в діяльності як державних податкових органів, так і платників податків Юридичний департамент ДПА України надає для використання та подальшого обговорення обгрунтування позиції при супроводженні справ у судах щодо окремих питань застосування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21грудня 2000 року № 2181 – ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181) штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платників податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

У процесі правозастосування виникають питання стосовно термінів застосування штрафної санкції, передбаченої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Статтею 17 Закону № 2181 передбачено застосування штрафних санкцій, які накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Зокрема, підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних термінів, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, – у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої зазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби за наявності факту погашення податкового боргу.

Пунктом 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за № 268/5459 (зі змінами та доповненнями), передбачено, що у разі виявлення факту погашення податкового боргу орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення про застосування штрафів, яке складається в залежності від терміну затримки сплати узгодженого податкового зобов’язання на наступний день після закінчення відповідно 30-ти та 90-денного терміну на всю суму сплаченого у цих періодах податкового боргу, незалежно від кількості випадків сплати. У разі затримки сплати, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов’язання, податкове повідомлення складається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов’язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

При цьому, відповідно до пунктів 3.2, 4.4 та 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за № 567/5758 (зі змінами та доповненнями), у разі порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов’язання складається податкове повідомлення-рішення за формою „Ш” (додаток 3), яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, який в той же день надсилає (вручає) таке повідомлення-рішення платнику податків.

У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

Пунктом 15.2 статті 15 Закону № 2181 встановлені граничні терміни стягнення податкового боргу платника податків, а саме, у разі коли податкове зобов’язання було нараховане податковим органом до закінчення терміну давності, визначеного у пункті 15.1 статті 15 Закону, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, терміни стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Відповідно до преамбули Закону № 2181 останній є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування і внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання передбачена саме Законом № 2181.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте при визначенні меж застосування статті 250 Господарського кодексу України та статті 15 Закону № 2181 під час застосування штрафної санкції, передбаченої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, доцільно враховувати наступне.

Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України, зазначений Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до статті 2 Господарського кодексу України поряд з суб’єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

У правовідносинах стосовно застосування штрафної санкції, передбаченої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, органи державної податкової служби не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснюють організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Згідно зі статтею 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Зважаючи на зазначене, дія статті 250 Господарського кодексу України не розповсюджується на терміни застосування штрафної санкції, передбаченої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.00 № 2181 – ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що підтверджується правовою позицією колегії суддів Вищого адміністративного суду України.

За матеріалами Юридичного департаменту

Коментарі

Ще немає коментарів, будьте першим!

Читайте також