а національним паркам грошей держава ще не передбачила
Коли у якомусь селі, селищі чи місті починають будувати об'єкт, що може зашкодити довкіллю або ж здоров'ю людей, то мешканці дізнаються про це останніми, – такий невтішний висновок громадські екологічні організації озвучили минулого тижня у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища на засіданні Оргуського інформаційно-тренінгового центру.
Як доповів представник Національного екологічного центру України Ігор Сіренко, активісти організації у рамках проекту «Громадська експертиза» виявили кричущі випадки, коли на державну експертизу подавали одні проекти будівництва або експлуатації екологічно небезпечних об'єктів, а на практиці стали втілювати зовсім інші. Мова йде, зокрема, про Ташлицьку, Канівську та Дністровську гідроакумулювальні електростанції (ГАЕС).
Екологи також обурені тим, що уряд України, не обговоривши питання з ними, не порадившись із фахівцями, вніс на розгляд Верховної Ради законопроект про Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива на території Чорнобильської зони відчуження. Національний екологічний центр уже направив листи кожному з 450 нардепів із проханням у жодному разі не голосувати за цей законопроект, доки свої висновки щодо нього не зроблять спеціалісти.
Також захисники природи занепокоєні через план будівництва лінії електропередач (ЛЕП) від Запорізької АЕС, що має проходити кількома заказниками й територією Нижньодністровського національного природного парку. Ігор Діденко відзначив, що зацікавлені громадські організації не мають жодної інформації, чи пройшов цей проект експертизу фахівців в Україні, зате достеменно знають, що він уже перебуває на розгляді в Європейському банку реконструкції та розвитку. Ця установа нині вирішує, чи виділяти на зведення ЛЕП гроші.
Але найрезонанснішою проблемою, зазначили у Національному екологічному центрі, є будівництво на Одещині шкідливої для здоров’я людей ЛЕП... безпосередньо над хатами тамтешнього села Усятово. Територія, якою попередньо планувалося протягти потужні електролінії, сьогодні виявилася у приватній власності (яким чином – то уже інше питання. – Авт.). Тож енергетики, аби вирішити цей конфуз, не додумалися ні до чого ліпшого, як пустити струм над головами селян. І це – без жодних обговорень із громадою.
Загалом, зробив висновок Ігор Сіренко, сьогодні не лише громаді, а й почасти державним контрольним органам ініціатори будівництва екологічно небезпечних об'єктів не надають своїх проектів під приводом того, що то їх інтелектуальна власність. Відтак громада про те, що на їх території починають споруджувати якийсь завод, ЛЕП, звалище відходів тощо, дізнається чи не в останній момент.
Як тут не пригадати сумно¬звісну історію зі зведенням в Ужгороді аквапарку (до речі, від безглуздого референдуму щодо нього минув уже рік, а результатів ніяких. – Авт.). Ініціатори спорудження також відмовилися показати контрольним органам, що саме збираються будувати в Боздоському парку. Мовляв, то їхня інтелектуальна власність, що має бути закрита від стороннього ока. На щастя, ця афера в Ужгороді не пройшла.
Або ж узяти проект із відведення поверхневих вод з території мікрорайону «Підлипники» в Ужгороді, яким фактично не вирішувалася задекларована мета. Тільки завдяки принциповій позиції держуправління розпочалися поступові комплексні заходи, покликані не допустити затоплення території та житлових будинків.
А загалом, з початку року держуправління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області запобігло можливим скидам понад 135 тис. м3 не¬очищених стічних вод від запроектованих виробничих об’єктів, об’єктів соціального призначення й туристично-рекреаційних комплексів. Крім того, не допущено ймовір¬них викидів в атмосферу понад 25 т шкідливих речовин.
Утім цього не можна сказати про інші населені пункти України – активісти громадських екологічних організацій назвали безліч кричущих випадків порушень, для перерахунку яких не вистачить і газетної шпальти. Хоч суть їх одна: громаді казали, що будуватимуть одне, а насправді спорудили зовсім інше.
Місцинами ж, у яких за природу варто порадіти, у нашій країні є національні парки. У них збережено природні дари не лише місцевого, а й світового значення. Як поінформував на засіданні активістів екоорганізацій заступник начальника Державної служби заповідної справи Ігор Іваненко, сьогодні в Україні налічується 52 природоохоронні зони. Три національні парки почали працювати цього року, ще 23 заплановано створити наступного.
Однак разом із тим, стверджує Ігор Борисович, нині й тут виникла не нова для країни проблема – брак грошей. Так, 2008 року на природно-заповідний фонд України було виділено 20 мільйонів гривень, цього року – лише 12, на наступний рік на цю справу поки що не закладено... жодної копійки.
Тож екологи сподіваються, що уряд таки згадає про природу. А поки що, із сумом відзначили активісти громадських організацій, вони у жодній передвиборчій програмі кандидатів у Президенти не знайшли й слова про їх програму збереження природи...
