Через політичний піар подорожчають виступи закордонних гастролерів?
За гарною ширмою захисту національних виконавців ховаються політики, котрі прагнуть законодавчо підвищити гастрольний збір від виступів зарубіжних виконавців. Замість 3 %, які стягали раніше, наші депутати хочуть направляти на підтримку вітчизняної культури 20 % касових зборів концертів чужоземців. Попри те, що зовні ідея цікава й наче потрібна, коли розібратися в ситуації, вона тільки нашкодить «маленьким українцям», якими політики так «опікуються».
Нещодавно народний депутат України, лідер УНП Юрій Костенко презентував законодавчі ініціативи своєї партії. Зокрема, обурений величезними заробітками російських зірок шоу-бізнесу в Україні, депутат представив законопроект про 20 % гастрольного збору. Він посилається на досвід європейських країн, де, за його словами, гастрольний збір з іноземців перебуває в діапазоні 15–30 %, наприклад, в Італії – 30 %, Данії – 25 %, Німеччині – 21 %, Росії – 18 %.
Ця пропозиція одразу ж викликала бурхливу дискусію в навколошоубізівському світі. Ні, звичайно, українські виконавці, більшість яких навіть не мріє про стотисячні стадіони, не проти, щоб їх підтримали коштами більш успішних російських колег. Щоправда, не всі. Мова ж іде не тільки про відомих і розкручених «попсовиків», хоч саме Кіркоровим і Ґалкіним Костенко «прикривається», а й про виступи закордонних театрів, симфонічних оркестрів, балетних труп, відомих закордонних (не російських) рок- та поп-виконавців. Приміром, українські відомі театрали проти запровадження цього збору з російських колег і просять не плутати Божий дар і яєчню. Бо ж Кіркоров і Валєрія – це вам не московський «Соврємєннік» чи Театр опери і балету імені Чайковського.
Аргумент про європейський досвід оподаткування зарубіжних гастролерів спеціалісти називають, м’яко кажучи, неправильним. Так, київський промовтер Сергій Галузін, який організовував історичні виступи в Україні багатьох світових зірок, як, наприклад, Стінга чи Монтсеррат Кабальє, каже, що в Європі взагалі немає такого податку. Гастрольний збір, за його словами, не має жодного стосунку до прибутків виконавців. Бо, за нашим законодавством, платником гастрольного збору є організатор дійства. Тобто українська промовтерська компанія. А об’єктом оподаткування є дохід від реалізації квитків, а не прибуток зарубіжного виконавця. З оцього доходу організатор акцій оплачує багато інших витратних статей – рекламу, оренду концертних залів, апаратури тощо. В нинішніх умовах українські промовтери вважають добрим прибутком 15 % касового збору. Тому збільшення податку до 20 % зробить цей бізнес нерентабельним. Або промовтери будуть змушені піти в тінь.
Щоб читач ліпше відчув різницю цих бухгалтерських термінів, пояснимо все на конкретному прикладі. Припустімо, всесвітньовідомий тенор Лучано Паваротті за свій концерт у Києві 2005 року отримав 500 тис. доларів гонорару. Квитки на його концерт коштували від 50 до 1000 доларів. Концерт був фінансово успішним, бо вільних місць у залі не було. А от виступ 1998 року англійського гурту «Prodigy», який тоді був на піку популярності, приніс організаторам мільйони доларів збитків через непродані дорогі квитки. Після виступу Енріке Іґлесіаса промовтери вибиралися з боргової ями рік. Й у випадку Паваротті, і в історіях із «Prodigy» та Іґлесіасом виконавці отримали свої високі гонорари, але касові збори були абсолютно різними. Отже, й 20 % цих зборів були б різними.
Петро Онисько, директор ужгородського концертного агентства «Флібон», вважає, що ціни на квитки можуть і не зрости для тих виконавців, які вже досягли цінової стелі. «Якщо співаки нікому не потрібні, то може їх концерт коштувати й 5 гривень, а люди однаково не прийдуть, – каже пан Петро. – Якщо ж співак чи гурт на піку популярності, то люди платитимуть і більше, аби тільки їх побачити. Однак якщо закон таки приймуть, промовтери будуть змушені вигадувати всілякі «сірі» схеми, щоб уникати цього оподаткування. Раніше в нас не було сенсу приховувати прибутки чи обсяги оборотів, та відтак уже треба буде задуматися, як рентабельно працювати».
Петро Онисько також акцентує на тому, що насправді не відомо, як класифікувати іноземних виконавців. Бо ж, наприклад, чи треба буде платити 20 % касового збору за концерт в Ужгороді ужгородської співачки Йолки, яка нині дуже популярна в Росії, чи тої ж українки Наташі Корольової, чи гурту «ВІА ГРА», який нині перебазувався в Москву?
Та попри все, концертна агенція «Флібон» працює на перспективу, і якими б не були законодавчі норми, найближчим часом планує привезти в Ужгород... знамениту російську балерину Анастасію Волочкову. «Попсові» екранні зірки ужгородцям уже «приїлися», – каже директор цієї установи.
