Павло ГАНИНЕЦЬ, x0dx0aзаслужений лікар України, головний лікар санаторію „Квітка Полонини":" Останні „сенсаційні" публікації щодо моєї особи — це навіть не брехня. Це вже діагноз"x0dx0a

Кажуть, що найкращим способом оборони є напад. Це парадоксальне твердження активно використовується в нашому житті: від банальних сімейних суперечок до політичних протистоянь. Але є тут один нюанс, значення якого розуміє, хай і підсвідомо, кожен з учасників таких „дискусій": саме таку тактику обирає той, хто завідомо знає і відчуває власну неправоту.

Земельний конфлікт між санаторієм „Квітка полонини" та Солочинським сільським головою Магдалиною Туряницею (оздоровниця розташована на території цієї сільради, — Авт.) триває вже не перший рік. Його ініціатора, пані Туряницю, не зупиняють ані судові рішення, ані думка сільської громади з цього приводу. Той, хто потопає, чіпляється навіть за соломинку. І цією „соломинкою" для нашого сільського голови, хиткою і зовсім ненадійною, стало одне з обласних друкованих видань зі специфічною репутацією — „Правозахист". Саме ця газета із зовсім невідповідною через свою спрямованість назвою береться за друк кожного матеріалу з більш-менш компрометуючою тематикою, не переймаючись навіть перевіркою фактів. Переглядаючи будь-який номер „Правозахисту", ознайомлюючись з опублікованим, відразу виникають два запитання — хто замовник і яка його мета?

Однак повернемося до нашої проблеми. Перші статті оперативно з’явилися тоді, коли випливли факти явного порушення „Закону про надра" з боку Солочинського сільського голови та рішень суду, які зобов’язували пані Туряницю затвердити межі гірничих відводів безцінного Голубинського родовища мінеральної води. До речі, потрібно було лише поділити існуючий на все родовище гірничий відвід на ділянки для окремих ліцензіатів. У чому ж суть? Затверджені на рівні Кабінету Міністрів гірничі відводи передбачають певні обмеження господарської діяльності в зонах формування мінводи. Нехтування ними, а це, в першу чергу, з легкої руки сільради навіть активна забудова у першій (!) охоронній зоні, призвело до суттєвого зменшення запасів мінеральної води. Це, у свою чергу, викликало занепокоєння як ліцензіатів, так і право- та природоохоронних органів. Тоді, щоб відволікти від свідомого (наголошую на цьому через те, що пані Туряницю неодноразово попереджували про численні порушення законодавства), знищення унікального Голубинського родовища, перекинути хоча б дещицю власних катастрофічних „подвигів" на тих, хто перешкоджає їй у надміру активній анти господарській діяльності. І до її послуг — сторінки „Правозахисту".

Аби не бути голослівним, наведу лише деякі документи, що свідчать про злочинне ставлення Солочинського сільського голови до природних багатств:

1.x09Доручення Свалявської РАД до санепідслужби, екологічної інспекції, відділу земельних ресурсів, Солочинської сільради про призупинення видачі дозволів на забудову та зміну цільового призначення земельних ділянок в урочищі „Біласовиця" — жовтень 2004 р.

2.x09Доручення Закарпатської ОДА від 26.05.05р.:

п.6 Заборонити проведення будівельних робіт та зміну цільового призначення землі навколо санаторіїв в межах зон санітарної охорони родовищ мінеральних вод.

п.8. Перевірити правомірність зміни цільового призначення земельних ділянок Солочинською сільською радою в межах зон санітарної охорони.

3. Лист Державного департаменту промислової безпеки охорони праці та гірничого

нагляду Закарпатській обласній раді.

Цей лист, до речі, є дуже показовим, його варто навести в повному обсязі: „За результатами проведеної органами державного гірничого нагляду перевірки встановлено, що в межах другої зони санітарної охорони Голубинського родовища мінеральних вод, розташованого в Свалявському районі, проводиться будівництво дачних будинків, що є порушенням ст.. 56 та 58 Кодексу України про надра, ст. 12, 13 Закону України „Про курорти" та "Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення",* затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 р. № 33.

Разом з тим у порушення пунктів 2 та 3 вищезазначеного Положення Солочинською сільською радою під забудову надані земельні ділянки.

Повідомляємо, що свого часу приписом від 06.05.2003 р. № 30 Закарпатською державною інспекцією охорони праці в промисловості було заборонено ведення зазначеного будівництва.

Відповідні листи від 07.05.2003 року №12-4/87 про недопустимість будівництва було надіслану голові Солочинської сільради Туряниці М. І. та голові Свалявської районної ради Колядку О. Л. Незважаючи на заборону, будівництво не припинялось. У зв`язку з цим територіальне управління Держпромгірнагляду по Закарпатській області звернулося до прокурора Свалявського району Хилі М.М. (лист від 09.07.2003 р. № 07-01/417) щодо необхідності прийняття мір до порушників чинного законодавства про надра. Крім того, про виявлені факти порушення законодавства надсилалися листи до Закарпатської ОДА (від 20.08.2004 р. №07-04/472 та від 10.01.2006 №07-04/6). На цей час ситуація на Голубинському родовищі мінеральних вод не змінилася. У зв’язку із зазначеним просимо вжити заходів щодо її врегулювання відповідно до діючого законодавства про надра.

Перший заступник голови Держкомнагляду С. Кужель”.

Є ще з десяток подібних документів які узагальнюються і будуть подані в прокуратуру в

вигляді позову про злочин. Знаючи про них і намагаючись мене залякати, з’явилась ціла серія статей у „Правозахисті" з метою моєї компрометації. Наша реакція не примусила до надмірного очікування — позов до суду на це видання. І хоча редактор „Правозахисту" пан Темнов пробував схитрувати, друкуючи пасквілі на мене у додатку „Наш час", який сприймається аналогічно як і „старший брат", тобто сам „Правозахист", це не врятувало і суд виніс вердикт — опублікувати спростування. Те саме підтвердив і касаційний суд:

Витяг з рішення Ужгородського міськрайсуду від 21. 06. 2005: „ зобов’язати Темнова Михайла Юрійовича, ЗОО ВГО „Правозахист”, як редакцію газети „Наш час” за підписом Глаголи Ярослава Васильовича, протягом місяця з дня набуття даним рішенням законної сили надрукувати в газеті „Наш час” спростування на тій самій газетній площі, на тій же сторінці, тим же шрифтом, тим же тиражем, що й публікація „Санаторний магнат чи злочинець?”, що мала місце на сторінці 2 № 5 (56) від 15 лютого 2005 року в газеті „Наш час”, без будь-яки коментарів та оцінок, наступного змісту:

„Спростування. В газеті „Наш час” від 15 лютого 2005 року в публікації „Санаторний магнат чи злочинець?” було звинувачено головного лікаря санаторію „Квітка полонини” Ганинця П. П. В причетності до численних правопорушень, пов’язаних з незаконним відчужуванням та захопленням землі, самовільним будівництвом, діяльністю підприємницьких структур „Маргіт” та „Сузір’я”, забрудненням санаторієм „Квітка Полонини” навколишнього середовища тощо...

Наведені у публікації факти виявилися недостовірними, такими, що переслідували мету порочити честь, гідність та ділову репутацію Ганинця П. П., а тому підлягають спростуванню.

1.x09Ганинець ніколи не був і не є засновником 14-ти фірм, тому наведені у цьому зв’язку факти газетної публікації не відповідають дійсності.

2.x09неправдивими є факти газетної публікації щодо самовільного захоплення ТОВ „Сузір’я” земель під будівництво нового лікувально-оздоровчого комплексу та незаконності самого будівництва.

3.x09Безпідставними є звинувачення, висунуті в публікації на адресу ганинця П. П. В тому, що він заборонив селянам на людських землях будь-які роботи.

4.x09Не відповідають дійсності факти газетної публікації, що ганинець П. П. Є ліцензіатом двох свердловин мінеральних вод №№ 7 та 4.

5.x09Недостовірними є приведені в публікації дані, що лише 25 % видобутої ТОВ „Маргіт” мінеральної води „Луганська-7” оприбутковується, документується та сплачується з неї податки, а також дані щодо відпускної ціни мінеральної води ТОВ „Маргіт”.

6.x09Неправдивими є висновки газетної публікації, що всі каналізаційні нечистоти санаторію „квітка Полонини” скидаються в річку Пиня.

7.x09Наклепом на Ганинця П. П. Є факти газетної публікації щодо належності йому автомобільної стоянки на колишньому очисному колекторі”.

Також цим рішенням передбачено стягнути з Темнова М. Ю. Та Закарпатської обласної організації Всеукраїнського громадського об’єднання по захисту конституційних прав і свобод громадян України „Правозахист” на користь Ганинця П. П. 45 000 /сорок п’ять тисяч/ гривень моральної шкоди.

Стягнути з Глаголи Ярослава Васильовича на користь Ганинця Павла Павловича 15 000 /п’ятнадцять тисяч/ гривень моральної шкоди.”

До речі, Апеляційні позови Темнова М. Ю. Та Закарпатської обласної організації Всеукраїнського громадського об’єднання по захисту конституційних прав і свобод громадян України „Правозахист” залишилися практично без змін, було вирішено Апеляційним судом змінити лише суму матеріальної шкоди: „Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2005 року змінити. Виключити з резолютивної частини цього рішення вказівку про спростування інформації, надрукованої в газеті "Наш час" від 15 лютого 2005 року в публікації „Санаторний магнат чи злочинець?" щодо неправдивих відомостей звинувачення Ганинця П. П. як генерального директора ТОВ "Сузір`я" у самовільному будівництві лікувального корпусу санаторію.

Стягнути з Темнова Михайла Юрійовича, 12.12.1960 р. н., мешканця м. Ужгорода, вул.. Острівна, 18/16 та Закарпатської обласної організації Всеукраїнського громадського об`єднання по захисту Конституційних прав і свобод громадян України "Правозахист``, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Острівна, 18\16, МФО 312345, АППБ „АВАЛЬ”, р/р №260084765, код ЄДРПОУ 25450537, солідарно,_в користь Ганинця Павла Павловича, мешканця м. Свалява, вул. Корятовича,18, 20 000 /двадцять тисяч/ гривень моральної шкоди.

Стягнути з Закарпатської обласної організації Всеукраїнського громадського об’єднання по захисту Конституційних прав і свобод громадян України ``Правозахист" на користь держави судовий збір в розмірі 1000 /одна тисяча/ гривень”.

Але газета все одно ігнорує судові рішення! Натомість продовжує „співпрацювати" з Магдалиною Туряницею і друкувати гидоту без жодного документального підтвердження чи хоча б натяку на правдивість.

Всі ми знаємо „специфіку" роботи Темнова і його жовтих дітищ: обирається жертва, придумується компромат із сподіванням на те, що людина, проти якої ведеться гра, просто не схоче копирсатися в лайні, щоб не було зайвого смороду. Потім публікується продовження з прозорим натяком на можливий компроміс (звичайно, в певному еквіваленті). Практика „темнити" в пана Темнова є, але пан редактор переоцінює власні сили — я послідовно відстоюватиму свої позиції та переконаний, що спростування з’явиться і в „Правозахисті". Дозволю собі нагадати, що невиконання судових рішень призводить до кримінальної відповідальності.

Останні „сенсаційні" публікації щодо моєї особи — це навіть не брехня. Це вже діагноз. І якщо ви, пане Темнов, відносите себе до тих людей, для яких закон не писаний і маєте цьому документальне підтвердження — це зовсім інша річ. Але якщо ні, то і вас, і „Правозахист" з усіма „комплектуючими" чекають нові судові позови.

Павло ГАНИНЕЦЬ,

заслужений лікар України, головний лікар санаторію „Квітка Полонини"