Кореспондент «Паланку» «журив» страви кулінарного фесту «Карпатський Рататуй»
Не знаю, чи то мені так не пощастило, чи, навпаки, пощастило (аби й покритикувати було що, а не тільки хвалити фестиваль, справді вартий добрих слів), та моя перша в житті спроба відчути себе дегустатором-експертом вийшла не зовсім удалою. Хоча, діставши запрошення стати членом журі першого кулінарного фестивалю «Карпатський Рататуй», я порадів, адже випадала нагода вбити трьох зайців одним пострілом.
По-перше, видавалася можливість написати цікавий репортаж. По-друге, я міг поспілкуватися з такими ж, як і сам, поціновувачами кулінарії. А по-третє, привілейований статус члена журі дозволяв куштувати смаколики безплатно. І до того ж запросто випитувати рецепти страв, що найбільше сподобалися.
От тільки ці сподівання не зовсім виправдалися, хоча сам фестиваль пройшов на дуже пристойному рівні, тобто, кажучи мовою кухарів, перший млинець удався зовсім не глевким. Мені ж просто не пощастило з жеребом: команди, конкурсні страви яких випадало оцінювати, якось злегковажили кулінарним чемпіонатом, тож і виходило в них у готуванні так, як і старалися.
Та про все своєю чергою. 10 команд-добровольців зголосилися позмагатися в приготуванні страв на вогні. Усі вони проходили 4 етапи конкурсу: мали зготувати боґрач-гуляш, страву зі свинини, з курки (котрою в останній момент замінили анонсовану раніше баранину) і рататуй. Останній мав становити собою суміш овочів, обов’язково приправлених фантазією кулінарів. Заборон на додавання якихось компонентів оргкомітет фестивалю не висловлював.
Власне, за винятком рататуя, усі інші страви, які мені довелося оцінювати, були, відверто сказати, далекі від ідеалу. Боґрач удався негострий і з недостатньо насиченим смаком. Курка спочатку заінтригувала незвичним солодкавим присмаком (перш ніж смажити, її намастили медом), однак урешті з’ясувалося, що кулінари поспішили й подали сирувате, недосмажене стегенце. А свинячі ребра, хоч і добре зготовані й гарно подані, були надто жирними, практично без м’яса. Щоправда, команда, котра їх смажила, дістала від «Паланку» п’ятірку за композицію страви. Така щедрість пояснюється несподіваним для мене вишуканим поєднанням смаку смаженини й солодкого соусу з червоної смородини (на фото вгорі).
Якщо перші три страви були подібними за зовнішнім виглядом, хоч і різнилися смаком, то рататуй команди творили по-різному. Одні брали за основу принцип приготування популярного на Закарпатті лечо, інші запікали овочі на грилі й творчо поєднували їх в одне ціле, треті готували барвисті овочеві шашлики. Відверто сказати, всі страви виявилися смачними, тому журі чухало потилиці. Напевне, найпростіше було оцінювати ступінь готовності страви, її композицію й зовнішній вигляд. Мені дісталося лечо, пікантного смаку якому додавали смажені мисливські ковбаски. За готовність і смак страви я не поскупився на 5-ку, хоча сервірування стола й зовнішній вигляд їдла потягнули тільки на 4.
Але чого ж я тільки про кулінарний чемпіонат? Поки члени журі робили свою нелегку справу, навколо вирувала людська юрма. Тисячі ужгородців прийшли на запах диму і смаженини. Звісно, як завжди, чимало заробили продавці шашликів і смаженої по-домашньому картоплі. Проте найбільші черги шикувалися біля бика, котрого кулінари-угорці замаринували напередодні й іще з ночі повільно смажили на рожні.
Черги по делікатес були величезні, хоча коштувала смажена яловичина не надто дешево (15 гривень за сто грамів). Самі продавці шкодували, що привезли лише одного бика, бо всім охочим м’яса не вистачило. До речі, страви продавали за спеціальну фестивальну валюту – рататуйки. Одна така коштувала 10 гривень. За неї, приміром, можна було купити порцію боґрачу. Порція ж смаженої на грилі курятини коштувала вже півтори рататуйки.
Організатори подбали й про те, аби гості фесту не нудилися. Були й конкурси для глядачів, і концерт фольклорних та джазових колективів, і виступ команди КВН, й ігри та розваги. Ковалі просто неба виготовляли приз для переможця фестивалю – величезну ложку. Закарпатські винороби пригощали вином і одразу ж продавали – котре найбільше сподобалося.
Одне слово, було і смачно, і цікаво, і весело. Організатори задоволені, що на перший фестиваль прийшло навіть більше гостей, ніж вони сподівалися. «Ми раді, що знайшлося багато людей, котрі люблять, вміють і можуть гідно показати й оцінити мистецтво приготування їжі на відкритому вогні. – Ділився враженнями PR-менеджер фесту Олександр Тімков. – На жаль, нам не вдалося реалізувати все задумане, деякі атракції не змогли провести з певних організаційних причин. Проте найголовніша місія виконана. Ми довели, що ужгородці – люди зі смаком!».
Ярослав СВІТЛИК
