Де ще сьогодні в області, крім Тячева, можна побачити стількох професіоналів скульптури з різних куточків країни – в одному місті і в один час? Все почалося минулого місяця, коли до райцентру з’їхалися відомі майстри своєї справи – скульптори з Черкас, Львова, Ужгорода, Запоріжжя. Тоді ж бо всі дізналися: у Тячеві відбудеться пленер скульпторів «Диво-камінь», ініційований Тячівською міською радою.
Відтак, третій тиждень поспіль тячівці та гості міста мають унікальну можливість спостерігати за процесом створення скульптури: дивитися, як із каміння виростає невеликий шедевр, знайомитись із талановитими особистостями, які приймають участь у пленері.
Вже нині є сенс говорити про справжнє свято скульптури у місті, де зустрічаються і народні умільці, і фотомитці, і поціновувачі прекрасного. Авторські ідеї набувають образності та оригінальності, майстерно перетворюючись з кам’яних брил у чудові витвори. Праця майстрів близиться до завершення. А це значить, що зовсім скоро диво-скульптури прикрасять Тячів і нададуть місту мистецького шарму. Остаточні результати роботи скульпторів, залишаться у Тячеві, щоб прикрасити собою місця відпочинку та радувати витонченою красою.
«Тячів» продовжує знайомити вас, шановні читачі, з кожним учасником проекту «Диво-камінь» і розповідає про їх творчі прагнення та витвори мистецтва. На сторінках газети ви вже мали змогу познайомитись із такими творчими особистостями як Іван Фізер, Віктор Крючков, Андрій Дацко, Марина Товкач, Іван Дем’ян. На черзі – талановиті скульптори Богдан Корж, Тарас Корж, Сергій Радько, Роман Кикта. Отож, знайомтесь!
Тарас Корж, скульптор із Ужгорода. Закінчив Закарпатський художній інститут (спеціальність дизайнер). Молодий митець, який успішно продовжує справу талановитого батька, скульптора Богдана Коржа й із задоволенням приймає участь у пленері «Диво-камінь».
– З чим найбільше пов’язана Ваша творчість?
– Здебільшого спеціалізуюсь на живописі. Крім того, захоплююсь скульптурою.
– Як часто Вам доводилось бувати на подібних пленерах зі скульптури?
– Уже втретє. До цього був учасником пленерів у Черкасах та Словаччині.
– Познайомте нас зі своїми роботами?
– Нерідко працюю на замовлення. Це художнє оформлення каміння, скульптури з глини, бронзи. В основному виготовляю роботи з бронзи. Найчастіше це скульптури малих форм. Є цікава скульптура орла. Найбільш масштабна робота – з каменя.
– Як назвете скульптуру, котру презентуєте у Тячеві?
– Це буде скульптура під назвою «Сон».
– Які враження від міста Тячів, та й , загалом, від участі у пленері?
– Мені подобається Тячів. Треба відзначити, що організація пленеру – одна з найкращих, у порівнянні з тими, в яких брав участь останнім часом.
Тарас Корж, скульптор із Ужгорода. Закінчив Закарпатський художній інститут (спеціальність дизайнер). Молодий митець, який успішно продовжує справу талановитого батька, скульптора Богдана Коржа й із задоволенням приймає участь у пленері «Диво-камінь».
– Розкажіть будь ласка про Ваші творчі роботи?
– Це пам’ятник угорському королю Андрію та його дружині Анастасії, дочці Ярослава Мудрого в Угорщині. Серед авторських робіт чимало меморіальних дощок. Для прикладу, на Тячівщині – це меморіальна дошка Чендею, пам’ятний знак Подольському в Дубовому. Навіть колись для Тячева виготовив меморіальну дошку Деяку, прикро, однак вона досі не встановлена.
– Матеріал, з яким Вам подобається працювати?
– В основному це бронза і камінь. Зараз на пленері у Тячеві ми працюємо з своєрідним мармуровим каменем із Новоселицького кар’єру. По суті ми його рекламуємо, оскільки він майже не використовується в скульптурі. Однак, обумовлено провести відповідні роботи зі спеціального консервування скульптур. З чим пообіцяли допомогти працівники кар’єру. Надійне консервування здійснюватиметься з використанням спеціальної антиводи. Таке покриття забезпечить довготривалість.
– Яку роботу представите на пленері у Тячеві?
– Це буде відтворення хвилі. Назва - «Тиса».
– Для того, щоб творити, потрібно натхнення. З чого його черпаєте Ви?
– З навколишнього середовища, де отримую позитивні враження і черпаю сили для подальшої творчої діяльності.
– Можете висловити власне бачення стосовно робіт, які представлені на пленері?
– Кожен зі скульпторів працює над індивідуальною авторською роботою. Сама назва пленеру «Диво-камінь» говорить, що автор може створити таку скульптуру, якою хоче її бачити. Оскільки тема вільна, всі намагаються реалізувати свої найкращі ідеї. Серед учасників пленеру скульптори зі Львова, Черкас, Ужгорода, і кожен представить свій витвір мистецтва. Взагалі, у планах розмістити 3-4 скульптури біля фонтану, окремі встановити на площі. Звичайно, 9 скульптур для міста – замало. Сподіваюсь, у міського керівництва з’явиться задум продовжити це започаткування.
– Створюючи скульптуру для міста, що хочете побажати, сказати його жителям?
– Щоб тячівці й надалі продовжували втілювати в життя міста подібні проекти. Відверто кажучи, нині Тячів «втер носа» обласному центру. Адже подібний захід в Ужгороді проводився ще в 1991році – це був симпозіум художників. І все, на жаль, така реальність. А тячівці – молодці! Приємно констатувати, що, на відміну від Ужгорода, у невеличкому містечку Тячів відбувається така знакова подія. Та й взагалі, в плані благоустрою міста помітні зміни. Паралельно з пленером, проходить реконструкція площі перед Будинком культури. Радує, що за останні 5-6 років Тячів і справді змінився на краще.
Роман Кикта, скульптор зі Львова. Закінчив Львівський державний коледж ім.Труша, Львівську академію мистецтв. Учасник різноманітних всеукраїнських виставок, українських та міжнародних симпозіумів.
– Скажіть, будь ласка, де вже мали нагоду представити свої роботи?
– Власне, робіт досить багато. Неодноразово мав нагоду приймати участь у симпозіумах скульпторів, де звичайно і представляв свій творчий витвір. До прикладу, в Львові, Трускавці, Буші, Тустані, Приморську. За межами України – в Придністров’ї, Польщі.
– Найчастіше з якого матеріалу Ваші скульптури?
– Працюю в камені, дереві, різних матеріалах, які пов’язані зі скульптурою.
–Яка тема, сюжет Вам найближчі?
– У творчості намагаюсь підтримувати етнічні мотиви, відображати культуру, від якої йдуть витоки – кращі надбання минулого. Найбільш близькі теми трипілля, міфології, етнології.
– Що скажете про пленер у Тячеві?
– Це знакова подія. Крім того, симпозіуми – це унікальний час, щоб поділитися досвідом, поспілкуватися з колегами. Радий бути у вашому місті. Теплий прийом і хороша атмосфера в колі митців. Враження лише приємні.
– Над якою скульптурою працюєте у Тячеві?
– У Тячеві я задумав створити міфологічну композицію, яка пов’язана з духом віщування, покровителем воїнів – сірен. Зараз робота ще в творчому процесі. Це буде Сірена – жінка-птаха. Скульптура побудована за принципом зображення обличчя жінки з тілом птаха. Хотілося б, щоб вона стала символічною для Тячева і нагадувала про витоки культури, які творять нашу психологію, формують культуру поведінки людей.
– Як Вам здається, про що «віщуватиме» сірена Тячеву?
– Думаю, скульптура стане своєрідним оберегом для міста. Тячеву притаманна своя культура, традиції і відомо, що вони пов’язані з мистецтвом. Тому, сподіваюсь, сірен віщуватиме й попереджатиме городян про важливі речі, які стосуються збереження і примноження культурних цінностей. Сподіваюся, що моя робота для тячівців буде «говорити» щось своє, сокровенне.
Сергій Радько, скульптор із Черкас. Навчався на відділенні монументального живопису Львівської академії мистецтв. Заслужений майстер народної творчості України, художник-кераміст. Учасник близько 10 персональних, всеукраїнських, міжнародних виставок.
– Розкажіть, будь ласка, про свої витвори. Які роботи вважаєте найвагомішими?
– Займаюсь живописом, керамікою, скульптурою. Найбільша колекція творів представлена у Національному музеї українського гончарства в Опішному.
– Розкажіть про бачення своєї скульптури?
– На створення роботи для міста надихнув старий Тячів. Вже у перший день мене вразив закинутий старий будиночок на одній з вулиць. Одразу замальовував деталі, зацікавили пропорції та дерев’яні елементи конструкції.
– На творчість Вас надихає…
– Отримую творчі імпульси від місцевості. У рамках пленеру ми побували у горах, відвідали Валило у Новоселиці – маса цікавих вражень. Взагалі, коли багато подорожуєш, отримуєш чимало імпульсів, так званих точок дотику від краю, природи, людей. Тим самим збагачуєшся натхненням.
– Якими є найзначущі роботи Сергія Радька?
– «Вони – це ми», «Створення світу», витвір із своєрідною авторською назвою «Адам та Свєта». Багато працюю в кераміці, є великі керамічні роботи. Займаюсь гончарством. Вважаю, що керамічний витвір, це також оригінальна скульптура. Працюю в живописі. В картинах - сюжет школи, який передається із твору у твір. Ця тема мені близька.
– Що побажаєте тячівцям?
– Любити своє місто, тримати його в чистоті і докладати зусиль для його розвитку.
– Чи приїхали б до Тячева вдруге, аби взяти участь у подібному заході?
– Якщо чесно, то це вже як «карта ляже». Вже кілька місяців у роз’їздах, взяв участь у багатьох симпозіумах. Є ще кілька запрошень до Поділля. Так хочеться додому. Бо й багато поїздок в роботі також не на користь. Втрачається думка, губиться натхнення.
– Щиро дякую. Успіхів Вам!
