Президенту наш край здається тихим, хоча ми про свої проблеми буквально волаємо
До нас приїде Президент. Як ревізор. І «спросить»! Принаймні Віктор Янукович це пообіцяв, розсердившись на репліку нашого голови ОДА Олександра Ледиди на розширеному засіданні уряду в середу. Олександрові Олександровичу надала лиха година ляпнути щось, коли Президент висловлював незадоволення роботою виконавчої влади. «Хто це сказав? Підніміться! Я тобі поясню! Зайдеш до мене окремо! – розсердився Президент. – Тихе життя у вас там, у Закарпатті».
«Міністри повинні їхати в регіони й відпрацьовувати питання в робочому порядку, а напередодні важливих, знакових поїздок Глави держави, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра показати механізм реалізації спільних дій», – пояснив свою концепцію Янукович.
«Я впевнений, що в Закарпатті цього немає. І я з вас спрошу (спитаю. – Ред.) скоро! Чому цього немає? Хто закріплений за Закарпаттям із міністрів?», – запитав Президент в Азарова.
З’ясувавши, що це представник Держкомзему, Янукович наказав тому готуватися до звіту разом із головою нашої ОДА, бо саме сюди буде його наступна поїздка.
Дивно, чому Президент вважає життя на Закарпатті тихим. Адже краяни про кілька проблем буквально волають. І вже не перший рік. І кому як не Януковичу – кілька разів прем’єрові не тільки чинного, а й опозиційного уряду, двічі кандидату і, зрештою, Президенту – про це знати. Черговий раз Закарпаття нагадало центральній владі про свої зовсім не тихі проблеми напередодні скандалу в Кабміні – на вівторковій сесії облради.
Починати сесію зі скандалу, на жаль, стало вже майже традиційним за останні кілька місяців, відколи змінилася влада. Позачергове зібрання ініціювали фракції «Нашої України» та БЮТ, аби розглянути проблему Солотвинського солерудника й наслідки вже майже перманентної стихії. Регіонали прийшли у зал, але чомусь вирішили не реєструватися, а взялися гаряче доводити, чому сесію проводити не треба. Аргументи були просто вбивчі – проблема солерудника не нова, листи ОДА в Київ написала, а про збитки від паводку всі матеріали скеровані в міністерства й треба тільки чекати коли (або чи) дадуть гроші. Це справді нонсенс: питання Солотвинського солерудника – не важливе!!! Або компенсації за паводок... З таких сесій треба проводити пряму трансляцію, аби народ бачив своїх «героїв»! Ініціатори ж скликання хотіли насамперед ще раз нагадати центральній владі, що солотвинці й постраждалі від паводку дуже потребують допомоги і треба її прискорити. А також – що основна гілка місцевої влади, обрана народом, – депутати монолітні з обласною владою у наполяганні на терміновому вирішенні ключових проблем закарпатців.
Упродовж тривалих і запальних дебатів регіоналів таки вдалося переконати, що не йдеться про політику і ніхто не риє нікому ніяких замаскованих «ям». Відтак взялися до розгляду ситуації у Солотвині. З 2007-го тут припинено видобуток солі, але бодай якось працювали республіканська та обласна алергологічні лікарні й оздоровлювали хворих безпосередньо в шахтах. Із травня цього року вже немає і цієї можливості, хоча за статистикою нині лікування на бронхіальну астму, а воно саме у солотвинських шахтах найбільш ефективне, потребують близько 2 мільйонів людей.
Нині у зоні можливих проваль розташовано майже 300 будинків, у яких проживають майже 1300 людей, дві загальноосвітні школи, міська лікарня, Солотвинський водоканал, лінія електромереж, частина мережі централізованого водопостачання та водовідведення, частина газогону високого тиску, ділянка автодороги державного значення та комунальні автошляхи. До слова, надзвичайну тривогу викликає і те, що в районі Солотвинських озер колишній Міноборони СРСР заповнив нафтопродуктами 3 пустоти – каверни загальним обсягом 44 тисячі кубометрів і сьогодні їхній стан невідомий.
Фахівці вважають, що нині говорити про експлуатацію солерудника неможливо – треба змусити урядовців, у віданні яких солерудник, бодай провести консервацію, а відтак і реабілітацію території, зробити безпечним проживання для людей і створити умови, аби працювали лікарні. Голова ОДА Олександр Ледида з цього приводу «відкрив Америку»: проблема не нова, сіль тут видобували століттями і треба, щоб і надалі це робили, а люди лікувалися. І забезпечити все це коштами повинна держава. Натомість керівник фракції «Нашої України» Іван Балога запропонував: доручити голові облради підготувати звернення до Президента України, Кабміну, Верховної Ради, в якому першим пунктом поставити вимогу визнати ситуацію в Солотвині проблемою загальнодержавного значення і щоб кошти на її вирішення виділили із загального або резервного фонду Кабміну, а не зі Стабілізаційного, який, як відомо, наповнюється від приватизації, отож наявність там коштів – вилами по воді писана.
Виділити нарешті відшкодування постраждалим від паводків і забезпечити фінансування протипаводкової програми «Тиса» у повному обсязі попросили депутати, обговоривши друге питання порядку денного сесії. Загалом у краї було підтоплено 8 районів та 3 міста обласного значення, 49 населених пунктів, близько 2150 дворогосподарств, 1141 колодязь, 6 тисяч сільгоспугідь, сталося кілька зсувів ґрунту. Керівник фракції НУ Іван Балога запропонував додатково також з обласного бюджету виділити постраждалим бодай по 2 тисячі гривень.
На завершення сесії депутати обговорили ще кілька проблем у пункті «Різне». Зокрема, на прохання членів Територіальної виборчої комісії вивели з її складу, а отже й з посади голови, Володимира Прохорчука – за численні порушення в роботі комісії, неінформування про засідання і, за висловом юриста ТВК, неадекватні дії.
Чого ж так боялися сесії регіонали, а вочевидь і керівник цієї партійної структури – голова ОДА Олександр Ледида, невідомо. На засіданні уряду він виявився «сміливішим». Може, Президент тепер його «спросить», як вирішуються проблеми закарпатців?
Іван Балога, голова фракції Блоку «Наша Україна» в обласній раді:
Питання, які фракції «Нашої України» та БЮТ винесли на розгляд депутатського корпусу, надзвичайно важливі для закарпатців. Перше – Солотвино – проблема, що болить уже не один десяток років. На жаль, через постійне недофінансування йдеться вже не просто про роботу солерудника, невиплати зарплат, невизначеність із діяльністю солевидобувного підприємства, а про безпеку життя у селищі й порятунок мільйонів хворих на астму.
Друге питання – підтоплення. Постраждало чимало закарпатців, але немає ніякої інформації – кому, як і чим допомогли. Тому ми хотіли в сесійній залі – найвищому керівному органі Закарпаття – обговорити ці проблеми.
Ні БЮТ, ні «Наша Україна» не мали наміру шукати винних, з’ясовувати, чому так сталося. Прагнемо тільки стати опорою районним та обласній адміністраціям. Чиновники звертаються до урядовців, гаранта Конституції, більшості у Верховній Раді, але не знаходять відгуків. Депутатський корпус турбується: можливо, у Києві думають, що з цих питань немає підтримки з боку депутатів Закарпаття? Ми ініціювали проведення сесії і проекти звернень, аби підтримати зусилля керівництва обласної адміністрації. Але мені було дуже дивно і прикро, що саме фракція губернатора не хотіла реєструватися і голосувати за порядок денний, за такі важливі для краю питання. Нині в Солотвині живуть не лише члени БЮТ, Нашої України чи угорських партій, а й багато прихильників регіоналів, які повинні знати, чому Партія регіонів не голосувала.
Ми чітко сформулювали питання: не можна порятунок солерудника ставити у залежність від Стабілізаційного фонду. Адже нині його наповнення, і це всім відомо, – під багатьма знаками питання. Тому просили виділити кошти із загального фонду або ж резервного, і щоб проблему солерудника визнали на державному рівні. Досі цього не хотіли робити, бо тоді держава в особі Кабміну зобов’язана виділяти гроші, скеровувати відповідні комісії і приймати певні рішення.
Так само і з підтопленнями – у людей біда і їм треба допомогти. Управління водного і дорожнього господарств, МНС працювали, наскільки у них вистачало фінансування, засобів. Але здебільшого вийшло як у приказці: порятунок потопельників – справа рук самих потопельників. Тому я вніс пропозицію: кожному, в кого постраждало обійстя, затопило двір, хату, підвал, колодязь, у кого знищено урожай, із загального фонду обласного бюджету, з вільних залишків, а ці кошти не використовуються з 2009 року, виплатити хоча б мінімальне відшкодування – по 2 тисячі гривень. За перших же змін до бюджету ці кошти будуть виділені. Зі свого боку я, як керівник фракції, обіцяю, що прослідкую, аби ці, прийняті в інтересах закарпатців, рішення були виконані. Вдячний колегам, які таки зважили на моє прохання, і разом ми довели, що закарпатська облрада – дієвий орган, який дбає про краян.
