Кожен з нас чудово розуміє винятково важливу роль води у житті людини. Як без повітря немислиме існування жодної істоти, так без води неможливе життя на Землі. Хоча поверхня нашої планети на три чверті заповнена цією цінною рідиною, та лише незначну її частину можна віднести до питної.
Проблема чистої води надзвичайно серйозна, про що свідчать хоча б дані ООН: 1,8 мільйона дітей щороку помирають від хвороб, які пов'язані з вживання нечистої питної води, 1,1 мільярда чоловік мають на добу менше 20-50 літрів води тобто менше необхідного мінімуму, 2,6 мільярда людей не мають доступу до елементарних засобів гігієни.
Збереження чистої води - це, передусім, сфера охорони природи з її водними об'єктами. Гострота цього питання у глобальному масштабі турбує уряди майже усіх країн світу. Тож невипадково 2 лютого 1971 року в місті Рамсар (Іран) підписано Конвенцію про водно-болотні угіддя. Цей документ визначає порядок надання різного типу водоймам статусу міжнародного значення. Такі угіддя мають бути типовими або унікальними для певного регіону, мати цінність для підтримання біологічного різноманіття, а також особлива увага звертається на водоплавних птахів, які відвідують водний об'єкт.
У національному природному парку «Синевир» визнано рамсарським угіддям Синевирське озеро.
Багатьом цей природний об'єкт відомий як популярне місце відпочинку туристів, але озеро має не лише естетичні, а й екологічні цінності. Воно підтримує існування низки популяцій видів, що важливі для збереження біорізноманіття регіону, включаючи озерні, річкові, болотні та лісові екосистеми.
Хоча регіону НПП «Синевир» сьогодні не загрожує проблема чистої води, все ж вона може занепокоїти наших нащадків, якщо не будемо ставитися бережливо до дарованих нам Боігом річок, потічків, озер. Дбаймо про природу і вона не забариться щедро віддячити нам!
