В Україні спостерігається стрімке збільшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Проте кожна дитина має право на виховання в сімейному оточенні, незалежно від того, може її біологічна родина забезпечити нормальні умови життя та виховання чи ні. Щодо дітей, які за певних життєвих обставин залишилися без батьківського піклування, то обов’язок забезпечення їхнього розвитку та виховання бере на себе держава.
Сімейним кодексом України, Законами України „Про охорону дитинства”, „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” пріоритетом влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначено саме сімейне виховання – усиновлення, оформлення опіки (піклування), влаштування у прийомну сім’ю, до дитячого будинку сімейного типу.
Таким чином, дітям, які не мають можливості виховуватися в біологічній родині, держава законодавчо гарантує право на сімейне виховання шляхом розвитку сімейних форм їх влаштування.
Динамічний розвиток прийомних сімей (ПС) та дитячого будинку сімейного типу (ДБСТ) в Україні – складний, поступовий процес, який потребує відповідного науково-методичного забезпечення. Однією із важливих умов прийняття рішення про створення ПС/ ДБСТ є вимога проходження кандидатами курсу підготовки до соціальної ролі вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування. Навчальний курс дозволяє виявити і зрозуміти основні проблеми, що виникають у житті дітей та сімей після створення ПС/ ДБСТ, обговорити та оцінити їх, краще усвідомити завдання, реалії та проблеми подальшої роботи. Учасників, які пройдуть весь курс навчання і збережуть бажання взяти у свою сім’ю дітей із закладів державної опіки, можна вважати підготовленими для реалізації цієї роботи – створення ПС/ДБСТ.
Згідно діючого законодавства, в Україні діють такі юридично визнані сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення, опіка (піклування), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї.
За ступенем пріоритетності, перше місце серед форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених, батьківського піклування, займає усиновлення (удочеріння).
Наступною формою, яка забезпечує дітям–сиротам та дітям, позбавленим, батьківського піклування, можливість перебування в сім'ї є опіка та піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування над дитиною від 14 до 18 років органами опіки та піклування або судом.
Поряд з тим набуває розвитку створення нових в історії незалежної України форм виховання дітей: прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.
Прийомною називається сім'я, яка взяла із державних дитячих закладів від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання (загальна кількість дітей в такій сім'ї, враховуючи рідних і прийомних не повинна перевищувати 5 осіб). Відмінність прийомної сім'ї від дитячого будинку сімейного типу, в тому, що дитина влаштовується на житлову площу прийомних батьків.
Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не
перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського
піклування (загальна кількість дітей в такій сім'ї, враховуючи рідних і вихованців не повинна перевищувати 10 осіб).
Особливостями прийомної сім'ї та дитячого будинку сімейного типу, як форм влаштування є те, що діти, які виховуються у них, не позбавляються статусу дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, за ними залишаються всі пільги, передбачені законодавством для таких категорій дітей; кандидати в прийомні батьки та в батьки-вихователі обов’язково проходять курс підготовки, спрямований на осмислення проблем, пов’язаних із приходом у сім’ю нового вихованця; прийомні батьки та батьки-вихователі співпрацюють із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід даної сім’ї; утримання дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в цих формах виховання фінансується державою з розрахунку витрат на утримання вихованців інтернатних закладів для дітей-сиріт, одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення.
На даний час на обліку Мукачівського міського ЦСССДМ перебуває 147 дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, з них 92 перебувають під опікою, піклуванням, і 55 влаштовано до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу.
Так, станом на 01.10.13 рік, у місті Мукачеві функціонує шість прийомних сімей, та шість дитячих будинків сімейного типу, а в 2013 році планується створити ще дві прийомні сім’ї. З моменту створення і до моменту ліквідації прийомної сім’ї /дитячого будинку сімейного типу, такі сім’ї перебувають під соціальним супроводом ЦСССДМ.
Соціальний супровід – це специфічна діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необхідних соціально психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей – вихованців у ПС та ДБСТ. Завданням соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей. Як свідчать наукові дослідження з психології, влаштування нерідних дітей у прийомні сім’ї призводить до появи нових проблем та ускладнень у стосунках між членами родини. Тому ефективне функціонування прийомної сім’ї, відновлення її виховного потенціалу вимагає постійної підтримки. Основними завданнями соціального супроводу є:
ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації сім’ї і дитини – вихованця з метою вирішення останньої проблеми;
надання допомоги батькам для того, щоб у подальшому вони могли вирішувати шляхом мобілізації власних ресурсів;
забезпечення партнерських стосунків між сім’єю , соціальною службою , іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини. Соціальний супровід , що забезпечується соціальними працівниками ЦССМ, виступає з одного боку , як контроль за умовами виховання та утримання прийомної дитини в сім’ї, з іншого боку – як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем, пов’язаних із влаштуванням дітей у сім’ї. Соціальний працівник надає практичну соціальну допомогу, здійснює соціальну опіку, виступає посередником між батьками та державними структурами, покликаними вирішувати питання життєзабезпечення дітей. Саме спільна, зацікавлена співпраця спеціалістів та батьків , що базується на двохсторонній домовленості щодо виконання певних зобов’язань , становить сутність соціального супроводу таких сімей.
Формами роботи соціального працівника із супроводу прийомної сім’ї є:
• відвідування прийомної сім’ї;
• підтримка телефонами контактів;
• представництво інтересів прийомних сімей;
• посередництво при вирішенні суперечностей ;
• щорічний аналіз ефективності функціонування прийомних сімей;
• організація надання матеріальної та інших видів допомоги за потребою.
Тетяна Лавришин — фахівець із соціальної роботи Мукачівського міського Центру соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді для Мукачево.net
