В березні у Рахові відбувся міжнародний семінар у рамках українсько-німецького проекту «Розроблення концепції стратегічного менеджменту для Карпатського біосферного заповідника». Участь в семінарі взяли й працівники НПП «Синевир» Юрій Тюх, Федір Матічин та автор цих рядків.
Творче вивчення і конструктивне осмислення сучасних вимог практики і розвитку теорії стратегічного менеджменту створили об’єктивні передумови для розробки теоретико-методологічних засад еколого-географічного аналізу і оцінювання території як інтегративної геосистеми шляхом картографічного моделювання. З цією метою на семінарі німецькими колегами було аргументовано визначено поняття інтегративного об’єкта і предмета еколого-географічного аналізу, презентовано об’єкт на теоретичних структурно-графічних моделях; розроблено системну концепцію еколого-географічного аналізу і оцінювання території на основі картографічного моделювання, обґрунтовано методику його виконання, розроблено оцінювання території на основі медико-географіч-ного, медико-екологічного і екологічного атласів, програми Miradi.
Головним результатом дослідження є обґрунтування цілісної теоретико-методологічної концепції еколого-географічного аналізу і оцінювання природоохоронної території на основі картографічного моделювання, наукових уявлень щодо інтегративності об’єкта і предмета, цілей і методу картографування, вихідних методологічних принципів створення еколого-географічних карт, послідовності розробки системи карт, найважливіших показників картографування, методичних підходів і принципів системного еколого-географічного аналізу та оцінювання природоохоронних територій.
Еколого-географічна концепція забезпечує гармонійне поєднання трьох наукових підходів: системного, географічного та екологічного. Внаслідок їх синтезу поглиблено новий науковий напрям конструктивної географії – екологічну географію, яка має свій власний предмет дослідження: екологічний потенціал інтегративної геосистеми “суспільство-природа” та пов’язані з ним екоумови і екоситуація.
На форумі також йшлося про те, що екологічна географія має екологічну модель дослідження інтегративної геосистеми, для якої характерна варіантно- і поліцентричність. Перша дозволяє оцінити екологічну складову цих геосистем, її екологічний потенціал, а друга – розглянути населення, як рівнозначну складову інтегративної геосистеми. При цьому об’єкт і предмет дослідження мають інтегративний характер. Об’єкт інтегрує гео- і екосистему.
Критеріями еколого-географічного аналізу і оцінювання є відповідність екологічного потенціалу інтегративної геосистеми антропоекологічній функції, тобто навколишнього середовища, оптимальним потребам життєдіяльності населення; ступінь зміни природного середовища внаслідок техногенного впливу, екостани ґрунтів, природних вод, атмосферного повітря, екоситуація.
