А чи знайде?
У гуртожитках Ужгорода нині мешкають 12 тисяч ужгородців, себто кожен десятий городянин. У радянські часи, коли розбудовувалися заводи та фабрики, для їхніх працівників створювали гуртожитки, а після розвалу СРСР їх було викуплено, привати-зовано, акціоновано, перепрофільовано.
СЕСІЯ РОЗГЛЯНЕ МОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕХОДУ ГУРТОЖИТКІВ НА БАЛАНС МІСТА Й ПОЕТАПНОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЇХ МЕШКАНЦЯМИ.
АЛЕ РОЗПОЧАТИ ТРЕБА
ЗІ СПЛАТИ БОРГІВ МЕШКАНЦЯМИ
Під час засідання міськвиконкому в середу було заслухано мешканців гуртожитків, розташованих по вул. Бородіна, 14, вул. Джамбула, 50, вул. Лобачевського, 43, вул. Декабристів, 41 та ін., що мають славу так званих «проблемних». «Внаслідок недолугості нашого законодавства ці гуртожитки кілька років тому були приватизовані, або ж іншими словами, просто вкрадені, — вважає прес-секретар міського голови Олег Подебрій. — На сьогодні мешканці гуртожитків не можуть отримати реєстрацію за місцем свого проживання, закордонні паспорти, водійські посвідчення тощо, реалізовувати свої права під час виборів. А їхні діти, яким виповнилося по 16 років, не мають змоги через це отримувати паспорти громадян України. Більше того, мешканці гуртожитків повідомили на засіданні Ужгородського міськвиконкому про те, що вони отримали запрошення на позачергові парламентські вибори за своєю адресою, але ... на інші прізвища! Таким чином, з’ясувалося, що у їхніх помешканнях, де вони живуть по 15—20 років, прописані зовсім інші люди. Власники гуртожитків почали виписувати мешканців через суди. Так, одну вагітну жінку, матір, яка мешкала у гуртожитку по вул. Бородіна, судовиконавці просто викинули геть з оселі! Після банкрутства підприємств, яким ці гуртожитки належали, вони не повинні були стати приватною власністю голів акціонерних товариств, директорів заводів. Міський голова Сергій Ратушняк запропонував цим «власникам» віддати гуртожитки добровільно, адже, як висловився мер: «Бізнес на гуртожитках — смердить», і пообіцяв, що сам він завжди залишатиметься на боці людей, які у них мешкають. Питання про гуртожитки може бути винесене на сесію з тим, щоб встановити справедливість, перевести гуртожитки на баланс міста, а далі провести їх поетапну приватизацію».
12 ТИСЯЧ УЖГОРОДЦІВ МЕШКАЮТЬ
У ГУРТОЖИТКАХ
В Україні 883 гуртожитки, які в процесі приватизації ввійшли до статутних фондів підприємств. За інформацією Фонду державного майна, на сьогодні порушуються конституційні права на житло 1,5 млн. сімей.
Це відбувається в першу чергу через те, що в Україні протягом 1993—1998 років включено до статутних фондів господар-ських товариств та приватизовано у складі цілісних майнових комплексів сотні гуртожитків.
Один із яскравих прикладів — гуртожиток мехзаводу по вул. Лобачевського, 43. На передачу цього об’єкта на баланс міста є всі необхідні рішення. Проте керівництво заводу виконати їх не поспішає. Навпаки, чинить усілякі перешкоди мешканцям гуртожитку, які прагнуть допомогти собі самі, ставши його господарями.
Історія гуртожитку по вул. Джамбула, 50 є типовою. Збудований на пайовій основі у 1984 році, тоді «Патент» був філією Московського НДІ «Пошук». На початку 52 % його паїв належали місту, а 48 % — «Патенту», невдовзі гуртожиток повністю перейшов на баланс міста. Через 10 років, у 1994-му, коли розпочалася приватизація «Патенту», гуртожиток був включений в Статутний фонд як основні фонди підприємства, пізніше на базі гуртожитку створили дочірнє підприємство як окремий підрозділ, юридичну особу з власним розрахунковим рахунком тощо. Отримавши дозвіл на реконструкцію, його мешканці переобладнали будівлю гуртожитку під «малосімейки», тепер в гуртожитку 124 квартири. Після реконструкції мешканцям була поставлена умова: встановити індивідуальні лічильники, сплатити попередні борги. За умови виконання цієї вимоги надавалася постійна прописка, але без видачі документів на житло. Як наслідок, багато мешканців постійної прописки не отримали, вона їм надавалася на рік. На сьогодні мешканці гуртожитку сплачують за тарифами, визначеними містом, за електроенергію сплачують електромережі напряму згідно з укладеними договорами. При цьому на рахунку гуртожитку значаться величезні борги, близько 30 % його мешканців стали «злісними» боржниками. Типова ситуація з боргами в інших гуртожитках міста, мешканці яких жили там «у борг», тобто практично ніколи і ні за що не платили, відчуваючи себе і так скривдженими. Звідси і величезна заборгованість із відповідними наслідками.
Тому на спільній зустрічі з міською владою, яка відбулася у четвер, йшлося про необхідність сплатити борги мешканцями гуртожитків, після цього можна говорити про винесення на сесію питання про передачу їх на баланс міста, а потім вже про поетапну приватизацію своїх осель мешканцями цих гуртожитків.
Такий вихід із ситуації на сьогодні розглядається як єдино можливий. Мешканці нарешті отримають права на це житло, можливість його ефективно утримувати та нарешті жити по-людськи, без обмежень своїх громадянських і людських прав.
