Гардероб бронзової фігурки – найменшої у світі статуї Свободи, встановленої минулого літа на перилах пішохідного мосту поповнився третім комплектом вбрання.
Сьогодні її вбрали в угорський костюм і дали у руку, яка тримає факел, букетик із гострих перчиків.
Ініціатор цієї акції переодягання Свободки – керівник Закарпатського туристично-інформаційного центру Олександр Коваль знайшов кравчиню, яка створила черговий кравецький міні-шедевр. Анна Биковська, схоже, насправді захопилася створенням колекції туалетів для цієї бронзової ляльки. Принаймі, майстриня аж сяяла від щастя на церемонії переодягання бронзової фігурки.
Сама фігурка побула вдягненою буквально одну годину. За цей час поруч із нею могли сфотографуватися усі охочі і багато хто зробив це. Відтак Свободку роздягли і плаття забрали у колекцію. Як пояснили самі організатори заходу – із антвандальних міркувань. Побоювалися, що плаття просто вкрадуть.
На заході також були присутні «батьки» Свободки – її автор, скульптор Михайло Колодко та Валентин Штефаньо, який нещодавно відлив її у карамелі. Також було запрошено консула Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Габор Губіца. Йому кондитер Валентин Штефаньо подарував карамельну Свободку. Із присутніми поспілкувався депутат Ужгородської міскради Павло Чучка, який очолює комісію з міжнародних відносин. Власне, хороших слів було сказано достатньо, щоб привести їх прямою мовою:
Модельєр Анна Биковська: «Ідея шити плаття та спеціальні наряди для Свободки з’явилася у мого хорошого товариша Саші Коваля. Він цього року запропонував мені пошити наряд Сводобці на цьогорічний Парад наречених. І успіх, якитй мала ця ідея, надихнув нас наряджати статую на кожне свято. Тепер до кожного свята хочемо і городянам і собі робити приємності. Тепер на День незалежності України ми вже майже підготували український одяг, вишиванку. На 1 вересня вона в нас буде школяркою.
На пошиття першого плаття пішло найбільше часу – три дні. Тепер же я шию плаття за день. Спочатку булонепросто, бо у Свободки одна рука є монолітною з тілом – абищо на неї не вдягнеш. Але я вже збагнула які плаття їй личать, рука потроху набивається. Матиме наша Свободка багатий гардероб.»
Консул Габор Губіца: «Мені дуже приємно, як консулу, що вам прийшла на думку така ідея святкування нашого національного свята, одного з найгарніших та найулюбленіших в Угорщині свят. Вважаю будь-яке починання такого типу гідним продовжнення наслідування та підтримки. Це говорить про те, що ми приймаємо та підтримуємо один одного і прагнемо до мирного сусідства. Це все працює на спільність, а не на розбрат. І саме на цьому варто наголосити.
Депутат міськради Павло Чучка: «У нас є багато країн сусідів і міст-побратимів. Можна святкувати важливі для них свята саме таким чином. Як мінімум двічі на рік (день незалежності та день заснування держави) кожній державі з кола сусідів, або принаймні тих країн, де маємо міста-побратимів, проводити подібні святкові акції, аби ужгородці знали своє коло побратимів.
Це така міні-площа, на якій можуть прийти різні нацменшини, аби камерно відсвяткувати свої якісь особливі національні свята. Ми з паном Губіцею погодилися з тим, що ця процедура мала би бути багатшою. мав би бути ще й національний прапор та пара діток у національних костюмах, якщо це румунське чи словацьке свято – то відповідно в їхніх національних костюмах.
Як бачимо, схоже Свободка стає таким собі ужгородським «Брюссельським хопчиком», який має десятки, якщо не сотні костюмів, любить у них одягатися і кожним перевдяганням влаштовує свято для всіх, кому цікавий такий формат відзначення яскравих дат.
Наприкінці пролунала думка про те, що добре було б впорядкувати бетонний облуплений майданчик біля Свободки, реставрувати його і забетонувати наново. А згодом оголосити найменшою площею у Європі. Здається, ентузіастів готових втілити цей проект в Ужгороді, на щастя, вистачає.
