для дітей з фізичними та розумовими вадами
Реабілітаційний центр «Дорога життя» відомий багатьом ужгородцям. Ця установа пропагує інтеграцію людей з розумовими вадами в здорове суспільство. Люди, котрі там працюють, щиро бажають змінити життя тих, кому пощастило менше, ніж нам. Чи добре в них це виходить, ми дізнавалися в Ірини РОШКОВИЧ, заступника директора центру.
В радянські часи народитися з вадою розвитку означало приректи людину на довічне вигнання із суспільства. Місце людини з вадами було вдома або в інтернаті. У наш час такі люди мають кращу альтернативу завдяки медико-соціальному реабілітаційному центру «Дорога життя», який сьогодні в Ужгороді діє на некомерційних, благодійницьких засадах.
За словами Ірини Рошкович, з часу виникнення установи багато чого змінилося. За вісім років існування «Дороги життя» відкрилося
три філіали, розширився колектив закладу та побільшало спонсорів.
Зараз у Центрі працює п’ять груп для дітлахів з особливими потребами, в яких займається 53 дитини. Із січня 2006 року відкрите відділення раннього втручання. У Центрі діють групи післяшкільної адаптації й соціально-трудової реабілітації, які відвідують молоді люди з інтелектуальними і фізичними вадами. Тут працюють педагоги, психологи, логопеди, фахівці з фізіотерапії, фізичної реабілітації, рефлексотерапевт, масажисти, медсестри. Всього задіяно 35 спеціалістів. Зараз планується відкрити відділення Центру в інших містах області. Найближчим часом подібні філіали запрацюють у Берегові та Іршаві
Сьогодні 276 дітей беруть участь у програмах Центру. На щоденній основі — 56 дітей. За словами заступника директора, «Дорога життя»
охоплює своєю діяльністю практично всіх дітей з інвалідністю, які проживають в Ужгороді. Крім того, на базі закладу пройшли курсову реабілітацію діти, котрі мешкають в інших містах області. Центр тісно співпрацює з подібними організаціями з інших регіонів України, а також отримує допомогу від іноземних установ.
Ірина Юліївна розповіла нам, що нещодавно «Дорога життя» почала активно долучати своїх вихованців до громадського життя. Дітей з батьками вивозять на відпочинок за місто. Там організовують колективні пікніки. Такі виїзди часто супроводжуються концертами, в яких беруть участь вихованці центру.
У жовтні 2006 року проходив марш-ходотон дітей з особливими потребами, котрі разом із батьками і працівниками Центру роздавали інформаційні листівки про проблеми дітей з фізичними та розумовими вадами та діяльність Центру й неурядових організацій. Цей захід супроводжувався концертом, після чого було організовано солодкий стіл з подарунками.
«Дорога життя» далеко би не «простяглася», якби їй не допомагали небайдужі люди. Зокрема неабиякий внесок в роботу центру зробила заступник головного лікаря з поліклінічної роботи Ужгородської міської дитячої лікарні Єлизавета Лях. Як депутат міської ради від СПУ Єлизавета Йосипівна активно сприяє у вирішенні проблем установи. Є також підприємці, які надають постійну грошову допомогу хворим дітям.
Закарпатське відділення Фонду соціального захисту інвалідів допомагає у придбанні необхідного реабілітаційного устаткування.
Про «Дорогу життя» знають уже й за кордоном. Зокрема, у Голландії, де людей з раннього віку вчать гуманним принципам. Діти з Нідерландів самі назбирали кошти на спеціально обладнаний автобус для «Дороги життя». Із дня у день його мають доставити в Центр. Ірина Рошкович каже, що спонсорів у закладу вистачає. Але хотілося б мати єдиний централізований реабілітаційний комплекс: з дітьми треба працювати в окремих приміщеннях, а їх катастрофічно не вистачає. Тож керівництво Центру шукатиме можливість втілити цю мрію у життя.
