Окремі ужгородські кладовища схожі на джунглі, а міська влада на це жодним чином не реагує
Немає
майбутнього в нації, котра не знає свого минулого, а ще більше, якщо
забуває про тих, хто творив історію. Мабуть, не один з таких творців
нашої історії спочиває на ужгородському кладовищі по вулиці Берчені, що
в мікрорайоні «Шахта», чи на вулиці Капушанській.
Та
про те, що тут знаходиться кладовище, нагадують лише кілька хрестів на
могилах біля дороги, які, мабуть, все ж вирішили розчистити наші
комунальники. А все інше – це справжні джунглі, в яких заблудився б і
сам Тарзан. І це кладовище, яке знаходиться біля шосе та поблизу
знаменитого сучасного обласного кардіоцентру. Не думаю, що при
спогляданні цієї буйної рослинності, порослих павітицею та всіляким
терням хрестів, у пацієнтів кардіодиспансеру покращиться серцебиття. Ще
більше біль стискає груди, коли бачиш чепурні могили угорських вояків,
які знаходяться одразу ж біля цього кладовища. Як же так? Чому угорці
можуть подбати про своїх нащадків, що сплять вічним сном, а ми ні?
Не
в кращому стані цвинтар по вулиці Капушанській. Купи сміття, густі
зарослі чагарників, напіврозвалені пам’ятники. Так зараз виглядає це
кладовище майже в самому центрі міста. Ще трохи - й ужгородці будуть
ходити сюди по гриби, наче в ліс. А наразі воно виконує функцію міської
вбиральні через брак громадських туалетів у місті.
У
більш-менш нормальному стані кладовище на Кальварії та нове кладовище у
с. Барвінок, до якого, однак, потрібно підвозити воду, бо нема
централізованого водопостачання. А на Кальварії доволі часто
трапляються аварії внаслідок падіння старих дерев, які постійно
ламаються та нищать надмогильні пам’ятники. Наприкінці березня стара
верба вивернулася разом з корінням і завдала шкоди одразу 6
пам’ятникам. Вік окремих дерев, які тут ростуть, - більше ніж століття.
Аби велетні вчергове не повалилися на могили, потрібно не лишень
обрізувати сухі гілки, але й зрізувати цілі дерева. Та, на жаль,
працівники комунального підприємства не надто цим переймаються. А
причиною, як і завше, називають нестачу коштів. Тим паче, заїхати на
територію кладовища зі спецтехнікою, щоб спиляти дерево, неможливо,
тому, щоб почати зрізати його з верхів’я, потрібно мати неабиякі
навички альпініста. А таких працівників, очевидно, у комунальному
підприємстві нема.
Ходили
чутки, начебто для приведення в порядок кладовища в мікрорайоні «Шахта»
хотіли виділити кошти австрійці, але далі розмов справа не пішла.
Як
пояснили «НЕДІЛІ» в Ужгородському комбінаті комунальних підприємств,
який і займається доглядом кладовищ, прибирання могил не входить до
обов’язків служби. У їх відання входить доглядати за вивезенням сміття
та слідкувати, щоб не плюндрували і обкрадали могили. З кладовища, що
по вулиці Капушанській, яке є закритим, лише вивозять сміття, що
накопичиться перед вхідними воротами, та раз на рік перед святом
прибирають могили січових стрільців. А в мікрорайоні «Шахта» кладовище
двічі на рік по ширині 10 м прокошують. На більше, як стверджують комунальники, не вистачає коштів.
Щоб привести до належного вигляду ці два кладовища, за їх словами,
необхідно мінімум 100 тисяч грн. Цього року для прибирання 10 міських
кладовищ з міського бюджету виділили всього 250 тисяч, цих коштів, як
стверджують у комбінаті комунальних підприємств, вистачає для
підтримання порядку лише на кількох діючих цвинтарях. Наразі відповідну
комунальну службу турбує інше – відсутність території для поховань.
Кажуть, що у Барвінку місця для поховань вистачить максимум на рік.
Тож і надалі спостерігатимемо, як обростатимуть чагарниками та терням ужгородські кладовища. А хто знає, можливо, таке забуття чекає й на нас…
