у суботу 31 жовтня

Народився 8 травня 1930 р. в с. Нижнє Селище Хустського району. Український історик і краєзнавець, журналіст і видавець, педагог вищої школи і літературознавець, громадський діяч. З родини селянина-середняка. Кандидат (1970), доктор (1997) історичних наук. Доцент (1978). Член Національної спілки журналістів України (1957), лауреат обласних премій: ім. О. Борканюка (1986), ім. М. Бабидорича (2004), ім. А. Волошина (2005).

Закінчив Хустську середню школу № 2 (1949), відділення журналістики Вищої партійної школи (м. Київ) (1956), аспірантуру при Ужгородському державному (тепер національному) університеті (1966). У 1997 р. захистив докторську дисертацію на тему: "Проблеми історії Закарпаття напередодні та в роки Другої світової війни (1938-1945 рр.)".

Трудову діяльність розпочав у вересні 1949 р. коректором хустської районної газети (тепер "Вісник Хустщини"). Далі служив строкову службу в лавах радянської армії (1950-1952), працював штатним пропагандистом Хустського райкому партії (1952-1953). Після закінчення ВПШ був затверджений редактором великоберезнянської районної газети "Радянське село", де пропрацював до листопада 1961 р. У 1961-1968 рр. перебував на партійній роботі в Ужгороді, у 1968-1972 рр. – головний редактор республіканського видавництва "Карпати" в Ужгороді. У 1972 р. перейшов на роботу на історичний факультет Ужгородського університету. Працював на кафедрі СРСР та УРСР, а з 1992 р. – на кафедрі нової і новітньої історії та історіографії (до 1995 р.). З січня 1993 р. – керівник штатного науково-редакційного відділу (робочої групи) обласної книги "Реабілітовані історією".

За 45 років творчої дослідницької роботи опублікував з проблем історії Закарпаття періоду Другої світової війни, Карпатської України, возз’єднання Закарпаття з Українською РСР, історії університету, рідного села Нижнє Селище та репресованих громадян області 57 окремих видань. Серед них: власних монографій: "Роки лихоліття: невідомі сторінки і трагічні долі" (Ужгород, 1995), "Закарпатські добровольці" (Ужгород, 1998), "У сутінках забуття" (Ужгород, 2000), "Коли історія, як незагойна рана..." (Ужгород, 2000), "У тенетах “Смершу”" (Ужгород, 2002), "Трагічний фінал" (Ужгород, 2004); "Шляхами пошуків і знахідок" (Ужгород, 2005), "Возз’єднання Закарпаття з Україною очима сучасника" (Ужгород, 2006), "Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її оборонців та керівних діячів" (Ужгород, 2007), "Університет у нашому житті" (2007), "Так ламалися долі репресованих закарпатців" (2008), "Голгофа жертв політичних репресій" (2009), "До Бузулука через табори ГУЛАГу" (2009); у співавторстві: "Слідами легенди" (Ужгород, 1971; 1972), "Закарпаття в роки війни" (Ужгород, 1990), "У жорнах сталінських репресій" (У欬город, 1999), "Нижнє Селище: земля і люди" (Ужгород, 2001), "Закарпатські воїни генерала Людвика Свободи" (Ужгород, 1999), "Осередок освіти, науки, культури: Ужгородському університету – 50 років" (Ужгород, 1995), "Повернення до правди" (Ужгород, 2000); колективні праці: "Книга Пам’яті України" (Ужгород, 1995-1998. – Т. І-ІІ), "Нариси історії Закарпаття" (Ужгород, 1995. – Т. ІІ), "Закарпаття під Угорщиною" (Ужгород, 1999), "Вони боронили Карпатську Україну" (Ужгород, 2002), "У вирі війни..." (Ужгород, 2000), "Книга Скорботи України: Закарпатська область" (Ужгород, 2002), "Реабілітовані історією: Закарпатська область" (Ужгород, 2003-2004. – Т. 1-2); упорядковані збірники документів: "Я навіки прийшов у життя" (Ужгород, 1975), "Крізь пекло ГУЛАГів" (Ужгород, 1996), "Дмитро Климпуш – головний командант “Карпатської Січі”" (Ужгород, 1997), "Того дня зійшло сонце возз’єднання: минуле і сучасне" (Ужгород, 1997), "Возз’єднання" (Ужгород, 1999; 2-ге вид. – 2000), "Звершилось. Сталось. Навіки збулось" (Ужгород, 2001), "Навічно в пам’яті історії" (Ужгород, 2004) та ін. Останні вийшли з передмовами, післямовами вченого, його статтями, довідками і примітками.

Минулого тижня Омелян Дмитрович підписав до друку книгу спогадів "Коли історія, як незагойна рана…" (видавництво "Ґражда").