Кишенькові злодії, або, як їх ще називають, "щипачі" здавна вважаються авторитетами злочинного світу...
Кишенькові злодії, або, як їх ще називають, "щипачі" здавна вважаються авторитетами злочинного світу...
Саме серед них за радянських часів було найбільше славнозвісних "злодіїв у законі". "Щипач" повинен мати стальні нерви, неабияку витримку та "ювелірні" пальці, аби залізти до чужого гаманця в людному місці так, щоб ніхто не помітив. Кажуть, маститі злодюги настільки берегли свої пальчики, що постійно ходили в рукавичках та розминали "інструмент" грою на фортепіано...
"ЩИПАЧ"—ЦЕ НЕ ПРІЗВИСЬКО, ЦЕ ТАЛАНТ...
Батьківщиною найталановитіших, якщо доцільно вживати такий епітет щодо злодюг, "щипачів" в західному регіоні України здавна був і є Львів. Рідко кому із закарпатців, які там училися, вдавалося уникнути зустрічі з цими майстерними злочинцями десь на базарі, в переповненому громадському транспорті чи іншому людному місці. Зрештою, виявити кишенькового злодія "за роботою" потерпілому майже нереально—здебільшого ми "оцінюємо їхні таланти" за порожніми гаманцями, вивернутими кишенями та порізаними бритвами целофановими кульками, у яких полюбляють носити на базарах гаманці газдині...
Вашому авторові, проте, пощастило бути свідком, як працюють "щипачі" в згадуваному Львові. Було то за далеких уже тепер моїх студентських років. У переповнений трамвай, котрий їхав на вокзал (найлюбленіша "точка" кишенькових злодіїв) протиснулося кілька молодих хлопців у шкірянках та модних чорних кепках, у яких ходила наприкінці 80-х – на початку девяностих років уся львівська шпана.
За жертву "пацани" вибрали дівча, котре однією рукою трималося за поручні, а в другій мало кульок із якимсь крамом. На плечі, відтиснута натовпом трохи вбік, висіла дамська сумочка, яка й впала відразу в очі метикованим злодіям. Сценарій крадіжки вони розробили до геніальності простий. Доки один, "найсмазливіший" на писок, "кадрив" юнку, випитуючи "телефончик" та запрошуючи на каву, інший непомітно потрошив пальцями гаманець. Благо, що "кавалер", притиснувшися поближче до дівчини й ухопившися рука-в руку за поручні (мабуть, ще й пальчика збудливо гладив) закрив їй своєю рукою в шкірянці видимясть сумочки за плечем. Зробивши свою роботу, злодюги, а з ними й "симпатяга", зійшли з травмая відразу на наступній зупинці. Сердешне дівча, найімовірніше, помітило пропажу грошей вже перед самою касою, беручи на вокзалі квиток додому...
Іншу львівську історію розповів мій товариш-студент. Він став свідком аналогічної крадіжки в травмаї, з тією лише різницею, що якийсь дядько, стоячи поруч, помітив, як злодії лізе дівчині до сумочки й спробував підняти гвалт. До нього тут же приступив якийсь здоровань й, витягнувши з кишені ножа, наказав тримати язика за зубами! Далі вся група злодіїв вискочила з травмая на повільному ходу, відкривши автоматичні дверцята. За таким сценарієм, коли один "щипач" відволікає увагу жертви, інший лізе до гаманця, а найстрашніший з вигляду та зі зброєю страхує на випадок "засвітки", й характеризує способи скоєння кишенькових крадіжок.
"МАМОЧКА" ЗНОВУ ПОПАЛАСЯ
Утім, трапляються й майстерні "щипачі"-одинаки, котрі працюють без прикриття, сподіваючися лише на майстерність власних пальців та злодійський фарт. Нещодавно, як розповів "Старому Замку Паланку" майор міліції Іван Ладжун із ЦЗГ УМВС, опери карного розшуку затримали саме на такому злочині найлегендарнішу "щипачку" Закарпаття, котра, попри "ніяку" зовнішність, є дуже "авторитетним" злочинцем, ба, навіть сміливо тягне "за понятіями" на "злодія в законі". Злодюги та опери відразу здогадаються, про кого йдеться, варто лиш назвати її злодійське псевдо—"Мамочка Етуш"!
...На автовокзалі 16-річна Сабіна, відправивши СМС-ку, сіла у маршрутне таксі до Мукачева. Уже в салоні маршрутки дівчина виявила зникнення "мобілки", яку буквально хвильку тому поставила у сумочку. Зрозумівши, що її обікрали, засмучена юнка одразу звернулася у міліцію.
За пошуки злодія взялися оперативники відділення по боротьбі з кишеньковими крадіжками управління карного розшуку УМВС, яким керує досвідчений підполковник Олександр Єсенов. Останній знає "щипачів", як ніхто інший (злодюг майстерно ловив ще його батько, легендарний опер Рамазан Єсенов).
У розмові з дівчиною оперативники поцікавилися, чи та не бачила біля себе когось підозрілого. І тут потерпіла пригадала... смагляву бабусю із "бігаючими" очицями (це, власне, й привернуло увагу дівчини), котра снувала від маршрутки до маршрутки, ніби когось очікуючи! Почувши словесний опис загадкової бабки, опери відразу ж здогадалися, про кого йде мова...
З часу скоєння злочину минуло небагато часу, і, найімовірніше, бабуся повинна тинятися десь поряд,--логічно припустили досвідчені розшуковики. І справді, невдовзі помічник оперуповноваженого відділення УКР УМВС Іван Кенийз помітив неподалік знайому постать бабці Етуш...
Та ба, при зустрічі з правоохоронцями їхня стара знайома стала обурюватися: нічого я не брала, нічого не маю! Перед людьми почала влаштовувати "концерт". Та коли її артистизм не дав потрібного ефекту, покірно попленталася до оперативної машини...
У міліцейському кабінеті затримана... дістала зі сховку викрадену "мобілку" марки "LG-2400" й поставила на стіл. Що робити, розвела руками, вибачайте, таку маю звичку...
Але правду кажуть, що зовнішність часто буває оманливою. При тій бесіді в міліцейському кабінеті ніхто зі сторонніх й не здогадався б, що старенька смаглява бабуся--не хто інший, як відомий "авторитет" злочинного світу, знаменита "щипачка" на прізвисько "Мамочка Етуш"!
30 ЛІТ НА "ЗОНІ"!
Серед злодійської "братви" 72-річна Етелла Т. з Ужгорода є своєрідним кримінальним раритетом. За Союзу за скоєння різного роду крадіжок "Мамочка" майже не виходила із "зони", провівши у місцях не вельми віддалених загалом добрих тридцять років! Була визнана судом особливо небезпечним рецидивістом. Востаннє із "зони" повернулася близько п`яти років тому. Серед криміналітету має широкі зв`язки. Цю невеличкого зросту рухливу бабусю добре знають і поважають "авторитети" Мукачева, Львова, інших великих міст, з нею рахується навіть найзухваліший злодійчук. Доводилося навіть чути думку, що "Мамочка", за злодійським табелем рангів, вважається некоронованим "злодієм у законі" ( і це при тому, що своїх "законників" у маленькому Закарпатті ніколи не було навіть серед найзухваліших бандитів)...
На Закарпатті, без перебільшення, немає нині, та, вочевидь, не було й раніше людини, котра мала б стільки судимостей, як у бабці Етушки. За плечима останньої нараховується вже 17(!) судимостей. Тепер буде вже вісімнадцята...
Як "положено" серйозному "авторитету", "Мамочка" живе "по понятіях". Сімї ніколи не мала, нагуляну доньку виховували чужі люди. До слова, донька "Мамочки" (теж Етушка), як і матуся, визнана особливо небезпечним рецидивістом, у котрої на рахунку вже сім судимостей!
Щодо злодійського "почерку" нашоїгероїні, то працює вона у найбільш людних місцях: ринках, магазинах. На відміну від інших "щипачів", котрі діють цілими бригадами, вона завжди йде на "діло" одна. Відчуває себе впевнено, але діє досить обережно: кілька разів просто так може обійти ринок, щоб пересвідчитись, що за нею немає "хвоста". Переконавшись, що все гаразд, видивляється собі жертву, до якої "клеїться" у черзі. Далі натренованими пальцями настільки професійно дістає з гаманця гроші, що потерпілі зовсім нічого не відчувають...
Аби залізти до сумочки, використовує різні предмети: заточену монетку, пінцет, лезо, може орудувати й нігтем! Якщо потерпілий запідозрить щось неладне, бабця поводить себе зухвало, миттю може влаштувати скандал, за злодійським терміном, "взяти на арапа".
На злочин "Мамочка" неодмінно йде у хустинці. Якщо вдасться поцупити гроші чи "мобілку", хустинку (щоб її не впізнали) одразу знімає. Тому оперативникам доводиться мати неабияку сноровку, щоб затримати смаглявку на гарячому. Був такий випадок. "Мамочка" промишляла на вокзалі, й, влучивши момент, поцупила два гаманці. Однак так захопилася "справою", що прогавила оперативників, котрі непомітно слідкували за нею. Олександр Єсенов з підлеглими затримали її, однак та гаряче запевняє правоохоронців: дивіться, добре дивіться, нічого немає, ніяких гаманців не крала! Вивертає кишені, ледь не оголює при всіх груди, показує вміст пакета. А вкрадені гаманці сховала під пахвою, притиснувши їх руками... Коли міліціонери виявили крадене, бабця зразу "охолола": ну, трохи взяла, що робити, буває...
При міліції проявляла просто акторські здібності: зрозумівши, що її хочуть забрати у відділення, одразу ж імітувала серцевий напад. Та тільки чула, що нічого страшного немає і можуть відпустити, на очах одразу "оживала"...
СЛОВО—ЗА ФЕМІДОЮ
І нині, у свої 72 роки, "Мамочка", певніше за все, не збирається поривати з кримінальним фахом. Без скоєння різноманітних крадіжок вона собі просто не уявляє життя. Нині в суді на бабцю Етушку знаходяться аж три кримінальні справи, і до них невдовзі додасться ще одна, за крадіжкою мобілки на вокзалі..
Тепер про сумне За скоєння ряду крадіжок наша героїня востаннє отримала умовний термін покарання, оскільки, як повважала Феміда, злочини не відносяться до розряду тяжких, а в Етушки вже вік не той...
Наші гуманні закони злодійці просто на руку. Скажімо, аби порушити кримінальну справу, необхідно, щоб злодій вкрав річ чи грошей на суму не менше 525 гривень. Навіть якщо вкрадуть з кишені новенький телефон ціною, скажімо, 800 гривень, експерт автоматично оцінить його уже відсотків на 20 дешевше. Такий у нас неординарний закон.
Тому залишається під великим питанням, чи "загримить" "Мамочка" цього разу на нари, уже за вісімнадцятою судимістю. Слово—за Фемідою...
Василь ЛЕНДЄЛ
"Старий Замок "Паланок"
