Формула успіху від Лариси Липкань
Вона вважає, що як журналістка, вже відбулася, однак стверджує, що дорога до справжнього успіху – нескінченна. Життєве кредо молодої, і в той же час, досвідченої телевізійниці мабуть здивує читачів, бо аж ніяк не стосується кар’єризму, слави чи грошей. Покинувши формат новин на ТРК “Даніо”, вона залишається одним з яскравих облич 21 каналу. Автор програми “Формула успіху” Лариса Липкань – гість “СЗ "Паланок”.
- Твоє нинішнє постійне місце роботи – прес-служба Закарпатського державного університету. Чому Ти вирішила дещо змінити рід діяльності?
- Моя сім’я за мене раділа, коли я залишила цей напружений та ненормований ритм роботи. Маю більше вільного часу для своєї чотирирічної доньки і чоловіка. Він довго переконував, що мені пора відпочити. Нині я не те, щоб задоволена, а просто вважаю, що кожні 3 роки мені вкрай треба міняти щось у своєму житті. От прес-служба – новий стиль роботи, не менш цікавий, принаймні тут маю свій графік. Знаю, коли завершую роботу, знаю, коли можу бути вільна.
До того ж, мені приємно працювати в ЗакДУ, бо це вищий навчальний заклад, який справді досяг висот на освітній ниві. Я не хочу робити компліментів керівнику, але спостерігаючи за його роботою, мушу визнати, що він справді генератор ідей, які успішно втілює в життя.
- Не шкодуєш, що покинула журналістське середовище. Все ж таки прес-конференції, візити публічних людей, спільні поїздки об’єднують, а нерідко здружують медійників?
- А я їх і не покинула. Ті люди, яких я хочу бачити, дзвонять мені, ми зустрічаємося, ділимося новинами про роботу, особисте життя.
- Не таємниця, що журналісти частково мають славу любителів випити і поїсти “на халяву”, як правило, після публічних подій, щоб, так би мовити, матеріал добре писався. Якою була Твоя позиція у “фуршетних” питаннях?
- Я не тусовочна людина і не з тих, які чекають на бенкети. Якщо організатори дуже просять, можу затриматися ненадовго, але після першого тосту непомітно тікаю. Деяких же колег справді не розумію, коли вони кажуть, що прес-конференцію недосконало організували через відсутність гостини.
- Чи заважають плітки Твоєму життю і роботі?
Дуже категорично ставлюся до пліток та інтриг, які, на жаль, мене оточують завжди. Раніше намагалася з цим боротися, але потім вирішила не звертати уваги. Близькі люди, а також колеги, які мене добре знають не вірять пліткам про моє життя. Тож нема сенсу перейматися. А недруги будуть на кожній роботі.
- Як би Ти сприйняла появу на 21 каналі ще однієї програми про успішних людей?
- Було б трохи дивно, але загалом не заперечую проти цього. Цікаво поспостерігати за альтернативою “Формули успіху”. Якщо це буде щось нове, не подібне на мою програму, то чому б ні?
- Ти погоджуєшся з висловом філософа: “Чим більше людина себе любить, тим більше залежить від думки інших людей”?
- Помічала таке серед своїх знайомих як в житті, так і в роботі. Люди, які часто наголошують на тому, що їх не цікавить думка оточуючих і що вони найкращі від усіх - насправді роблять все для того, аби сподобатися іншим і в душі переживають, як про них відгукнеться оточення.
- За якими критеріями Ти обираєш героїв для свого телепроекту?
- Часто буває, що майбутній герой відмовляється себе визнавати успішним, в такому випадку я прошу: дозвольте мені зробити висновок про рівень вашої діяльності. Успішною людина може бути у звичайному житті, хобі, роботі. Критерій успішності в моєму розумінні не бере до уваги певні комерційні здібності для досягнення високих результатів у бізнесі, багатства.
- Рано чи пізно ліміт успішних людей може вичерпатися?
- Не думаю. На Закарпатті є і, я впевнена, буде ще багато людей, які можуть стати зразком для глядачів. Не йдеться виключно про лідерство або заслуги. Чого варті життєві настанови моїх героїв?
- Ти починала разом з Інною Бонченко (Москвіною), яка зараз працює на телеканалі “1+1”. Спілкуючись з нею, Ти, очевидно, знаєш, які відмінності між журналістськими колективами в Ужгороді та Києві?
- У Харкові (куди вона переїхала через роботу чоловіка) спочатку було важко, бо треба було довести колективу, що ти справді чогось варта. Але Інна така світла і відкрита людина, що до неї наче тягнуться всі. Всюди, згодом і в Києві на роботі, її зустрічали з підтримкою. Та ж Алла Мазур чи Людмила Добровольска завжди раді допомогти порадою, підтягнути. Там не виникає особливого бажання, як то кажуть, підсидіти колегу, обкласти плітками, яка скажімо, тут. Закарпатській журналістиці часом властива містечковість, провінційність, коли за спиною у колективі ладні наговорити аби що... Продуктивною робота стане тоді, коли колективу властива спрацьованість, комфорт і атмосфера доброзичливості. А оскільки я не борець за натурою, то вступати в конфлікти не маю бажання.
- Ти мала можливість зробити телевізійну кар’єру в Києві?
- Я не кар’єристка і не маю мети вириватися вперед, досягати якихось висот на загальноукраїнському рівні. Були, звичайно, пропозиції, які я свого часу пропустила і не шкодую про це. Разом з цим, відверто радію за своїх подруг. До речі, Інна Бонченко днями була в мене в гостях, я, звичайно, не пропустила можливості зробити з нею програму. Її формула успіху в тому, що вона не боїться перемін. Вона витримала переїзди, нові колективи і тепер, можна сказати, тримається на висоті.
- Можеш вивести загальну формулу успіху, виходячи з тих кредо, які ти почула від своїх героїв?
- Загальної, однієї нема. Я можу назвати найбільш яскраві, що і для мене становлять певний орієнтир.
Залишайся гідною людиною за будь-яких обставин
Роби те, що приносить тобі задоволення
Не бійся перемін долі та рішучих кроків
Обійди людей, які тебе не розуміють
Вмій не зважати на плітки про себе
Недосконалість – мій козир
Недаремне кажуть, що тільки скромна людина здатна не помітити свої переваги. Робота Лариси Липкань приносить користь іншим. Можливо, в цьому – чи не найбільший її успіх - зрозуміти істинну цінність своєї професії.
Ольга НАЙЧУК
"Старий Замок "Паланок"
