Вважалося, якщо голуби живуть на горищі та часто прилітають до оселі – господарі матимуть велике щастя. Мабуть, завдяки цьому повір’ю розвинулося голубівництво.
Виноградівець Іван Онисько прикипів серцем до голубів ще в 10-річному віці. У ті часи в нашому місті багатьом до душі було це заняття, тому чи не в кожному обійсті мали цих птахів. Коли Іван ішов служити в армію, залишив пернатих друзів на менших братів. Але вони не надто старалися їх доглядати. То ж, як кажуть, нема хазяїна, не стало й голубів. Тільки у 2002 році, після знайомства з голубівником Олександром Котіним, захоплення повернулося. Та у 2005 році до голуб’ятні зайшла куниця і за одну ніч знищила більшу частину птахів.
Після того довелося збудувати нову і заново придбати голубів. Наразі вже має п’ять голуб’ятень і весь вільний час присвячує крилатим друзям. У господарстві Івана Івановича – близько 100 особин, серед яких переважають спортивні, є декоративні – кар’єри, якобіни, пави, дві пари кучерявих. Нещодавно придбав самку-якобінку, яка є дворазовою чемпіонкою Угорщини, і сподівається отримати від неї хороше потомство.
Гарний голуб і коштує недешево. На інтернет-аукціонах на птахів роблять ставки від 20 до 1000 євро. Найдорожчими вважаються спортивні голуби, вартість яких інколи сягає 150 тис. євро. До прикладу, у 2010 році самка спортивного голуба була продана за 157 тисяч эвро. А в Бельгії один професіонал, втративши зір, продав голуб’ятню із 100 птахів за 1 млн. 800 тис. євро. Раніше розведенням голубів займалися тільки заможні люди. Наразі кожен, хто любить цих птахів, може стати голубівником.
– Пернаті впізнають свого господаря, вітають, летять назустріч, – каже Іван Іванович. – Увечері зайдеш у голубівник – одразу отримуєш заспокоєння і задоволення. А коли займаєшся селекцією – це особливий процес, бо намагаєшся отримати від кожної пари бажаний результат. Інколи не виходить, тоді заново необхідно їх парувати. Кожна порода має свій стандарт, тож треба виростити таку птицю, яка відповідатиме йому. Якщо займатися голубівництвом серйозно, то це досить дороге задоволення. За моїми підрахунками на рік витрачаю близько п’яти тисяч гривень на їх утримання.
Окрім придбання самих птахів, треба купувати зерно, спеціальні корми, добавки до них. Голубам також необхідно давати ліки, робити щеплення. Ці птахи їдять кукурудзу, пшеницю, ячмінь, горох, неочищену гречку, просо, рис, льон, насіння соняшника, дуже корисна «віка». Важливо, аби зерно було якісним. Зимою не бажано перегодовувати голубів, бо вони набирають у вазі, а ось, коли виведуться молоді, починаються тренування, то раціон збільшується. Мінеральні добавки привожу з Угорщини.
Для укріплення імунної системи використовую добавку на меду. Також даю лимон, обов’язково йод. Адже, коли птах доглянутий, здоровий, він легко переносить будь-які навантаження і тренування, – розповідає голубовод.
Навесні – період тренувань, потім – змагань. Клітки з птахами вивозять спочатку за 5-7 км від міста, потім відстань поступово збільшується до 150-200 км. У минулому році вдалося реалізувати подібний графік, в якому брали участь п’ять учасників з Виноградова, але здолати відстань 193 км (з Чернівецької області до Виноградова) вдалося тільки птахам Юрія Теняка, Михайла Кенийз та Івана Ониська. На жаль, додому повертаються не всі голуби, і господарі важко переживають втрату, довго чекають на їх повернення.
– Я знайомий з почесним президентом Асоціації голубників України Леонідом Деркачем, з головою федерації голубиного спорту України Іваном Боднарашем та іншими голубоводами нашого краю. Хоч є багато організацій, але жоден метод роботи та тренування птахів мені не підійшов. Тому беру участь в змаганнях самостійно, реєструюся через Інтернет. Багато читаю про голубів, охоче переймаю досвід відомих голубоводів, маю адресу в Інтернеті (www.golubi-gocul.at.ua) і залюбки спілкуюся з усіма, хто звертається до мене.
Побував на міжнародних змаганнях в Угорщині, Молдавії. Зокрема, тут учасниками були представники 15 країн, в тому числі Англія. Дуже задоволений своїми голубами, адже на змаганнях вони показали хороші результати. Відстань 410 км мій голуб здолав усього на 2,5 хвилин пізніше від переможця. Для мене важливим є не чемпіонський титул, головне, що твій голуб взяв участь у таких престижних змаганнях, – каже Іван Іванович.
На змаганнях в Угорщині (до слова, тут буває часто) з України було всього 3 чоловіки. Минулого року побував на виставці в Словакії, в Болгарії. Голуб Івана Ониська отримав приз глядацьких симпатій на минулорічній виставці у восьмій міській школі. На жаль, у нашому місті не часто проводяться подібні заходи, а це і реклама для пернатих, і цікаве видовище. Адже ніхто не залишаться байдужим, милуючись красою лету або декоративною статурою голуба.
