Але хто її почує?
Зустрітися з завідуючим неврологічним відділенням Перечинської ЦРЛ, районним неврологом Перечинщини Василем Готровичем домовились у його робочому кабінеті. Переглядаю фотоальбом «Неврологічній службі Закарпаття - 60 років», який з власної ініціативи і власним коштом підготував В.Готрович для презентації на виїзному обласному товаристві неврологів у Рахові.
Довго не можемо розпочати розмову, телефонні дзвінки не вщухають — телефонують колеги з різних відділень, дільниць, просять надати консультацію і терміново приїхати оглянути хворого. Майже кожен третій медичний висновок у лікарні не може бути зроблений без консультації невролога, як правило, завідувача службою.
— Василю Івановичу, не втомлює такий ритм роботи?
— Ні! Упродовж багатьох років практика переростає у звичку, у потребу.
— Ви закінчили Берегівське медучилище та медичний факультет УжНУ з відзнакою. Невже не захотіли залишитися на одній із кафедр, чи не пропонували?
— Так, звичайно, мені пропонували залишитися на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб, але, маючи за плечима практичний досвід роботи фельдшера військової частини Ростова-на-Дону, де проходив строкову службу, а потім фельдшера «швидкої» в Перечинській ЦРЛ, я не зміг поміняти практику на теорію.
— Скільки разів і за яких обставин «похитувався» під вами стілець?
— Такого не пригадую. Коли колишній районний невролог Адам Вітвицький оформив заслужений відпочинок, тодішня адміністрація райлікарні пропонувала багатьом медикам очолити неврологічну службу району, але всі відмовилися, бо цей шмат хліба дуже важкий - у «бойовій» готовності треба бути цілодобово. Адже невролог має справу з такими патологіями, як інсульти, неврози, травми в автодорожніх пригодах та й іншими наслідками від нервів, «які здають». Враховуючи мій досвід роботи, мені запропонували очолити відділення. Я погодився і не шкодую. Бо працюю з колективом професіоналів, довіряю їм, як собі.
— Кажуть, лікар від чого лікує, тим потім хворіє сам...
— З власного досвіду скажу, що вислів «Всі хвороби від нервів, за винятком інфекційних» є не тільки медичним висновком, це, власне, філософія людського життя. Запевняю вас: коли нерви у порядку, то й з рештою теж буде гаразд.
— За часів незалежності з`явилася тенденція часто змінювати керівників охорони здоров`я. Що скажете з цього приводу?
— Я категорично проти ротації кадрів у будь-якій галузі. Треба призначати професіоналів — і нехай працюють, а не ділити їх за кольором і партійною приналежністю. Окрім цього, впроваджуючи будь-які реформи, треба ретельно все зважувати, передбачати наслідки, прогнозувати кінцевий результат. Бо наразі неврологічна служба району упродовж останніх п`ять років скоротилася на 50% - з 30 неврологічних ліжок залишилося лише 15, що призвело до того, що в районі вдвічі зросла як смертність, так і інвалідність від неврологічної патології. Відділення Перечинської ЦРЛ працює лише на гостру неврологічну патологію. Не має можливості пролікувати диспансерних хворих, інвалідів, бо і так стаціонар працює з перевиконанням ліжко-днів (108,2 %). До речі, майже всі відділення райлікарні працюють з перевантаженням. Це при тому, що бюджет 2007 року є вбивчим для медицини.
42 копійки на жителя району! Уявіть собі! Про яку якість надання медичної допомоги будемо говорити? Неврологічна служба у минулому році використала 5020 гривень, профінансована лише на 5,18 відсотка від потреби.
У свій час я гостював у родичів у Канаді, мав можливість поспілкуватися з медиками нейрохірургічного відділення м.Торонто (моя родичка працює старшою медсестрою даного відділення) і запевняю всіх читачів, що жоден із лікарів Торонто не працював би ані години в Перечинському районі. Зарубіжні медики позбавлені мислення, тактики, у них відсутня логіка в роботі. За кордоном лікар може навіть не доторкнутися до хворого, не те щоб оглянути його, вислухати. Комп`ютерна техніка все це робить за них — ставить діагноз, призначає лікування тощо.
— Демографічна картина на Перечинщини найгірша в області. А яка ситуація з неврологічними патологіями?
— Не буду вдаватися до статистики, бо переживаю за здоров`я читачів. Скажу лише те, що кількість хворих нашого профілю щороку зростає. Мене дуже непокоїть такий факт. Як районний невролог я оглядаю всіх новонароджених. І упродовж останніх років не можу написати, що немовля практично здорове. Мене бере страх за майбутнє здоров`я нації. З якими патологіями народжуватимуться мої онуки?
— Які причини вбачаєте у цій проблемі?
— Насамперед, дається взнаки соціальний фактор — безробіття, нестабільність, стреси, ведення нездорового способу життя. Це кільця одного ланцюга. Через надмірне вживання алкоголю кожен третій перечинець має проблеми із здоров`ям, психікою. На Перечинщині стається не лише багато вбивств, а й суїцидів.
Алкоголізм — це соціальна проблема, а не індивідуальна. Людина спивається, коли їй нічим зайнятися, тобто коли не має постійної роботи. Як би не лаяли радянську владу, але мусимо визнати і її плюси. Людина була забезпечена роботою. Спиртні напої вживали тишком-нишком, алкоголіки, дармоїди, якщо і були, то «підпільні». А нині для чоловіка, жінки життя «під мухою» стало нормою, вже зранку — в тлумі. Ніхто в п`яному вигляді не ховається, не соромиться.
Держава має звернути увагу на той факт, що рекламувати треба не спиртні напої, а те, як зберегти людині здоров`я, яке вона ще має. Бо завтра може бути запізно.. Здавалося б, періодичних видань у області, в Україні хоч греблю гати, та публікацій на тему профілактики у них дуже мало.
