Саме у так званих дрібних сільських виробниках, а не великотоварних господарствах, прогресивні французькі фермери вбачають порятунок від неякісних продуктів харчування, сільського безробіття та забруднення довкілля. Чи є майбутнє у такої форми виробництва на Закарпатті — з’ясовували днями у с. Нижнє Селище Хустського району під час «круглого столу» на тему: «Перспективи розвитку дрібного сільського виробника в Закарпатському регіоні».

У роботі «круглого столу» взяли участь представники влади, члени Закарпатської асоціації місцевого розвитку, делегація французьких фермерів (учасники французького об’єднання фермерів «Пеїзальп»), а також журналісти

Напередодні зустрічі французи знайомилися із прикладами розвитку сільського господарства на Закарпатті, обмінювалися досвідом із місцевими виробниками. Ще раніше закарпатські фермери побували з відповідним візитом у Франції завдяки вже понад 2-річній співпраці громадських організацій обох країн. Один з лідерів нижньоселиської громади, директор місцевої школи Олександр Липчей пояснив, що мета такого обміну — напрацювання спільної стратегії розвитку сільського господарства, обговорення спільних і відмінних рис його ведення, використання досвіду французів закарпатцями задля уникнення вже допущених колегами помилок.

Начальник управління агропромислового комплексу Закарпатської ОДА Іван Паук під час «круглого столу» розповів, що понад 60 % населення Закарпаття — селяни. Основним завданням влади в агрополітиці, за його словами, є ефективне землекористування. Водночас лише трохи більше 50 % придатних для обробки земель не пустують, а слугують сільському господарству. За словами Паука, проблема не у відсутності охочих обробляти землю, а у складнощах із оформленням її оренди. В області є близько 1200 фермерських господарств, понад 100 великотоварних підприємств та більше 300 тисяч особистих селянських господарств. Область лише на 30 % забезпечує власні потреба борошном, практично відсутня система переробки молока (окрім «Селиської сироварні» та «Настуні», яка наразі частково призупинила роботу). Іван Паук зауважив, що дефіциту на продовольчому ринку в області нема, проте проблемою залишається зменшення поголів’я корів. «Ми розробляємо нову концепцію підтримки молочного скотарства у невеликих фермерських господарствах, щоб зберегти систему утримання поголів’я худоби в особистих селянських господарствах», — розповів посадовець. Він також зауважив, що влада, на жаль, не виконує усіх своїх обіцянок перед фермерами. Наприклад, ще 2005 року було законодавчо передбачено 20-25 % дотації на молоко, але до бюджету грошей на це так ніколи і не було закладено. З бюджету надають дотації на придбання обладнання для тваринницьких приміщень, торік було виплачено трохи більше мільйона гривень.

Натомість члени делегації з От Прованс (Франція) розповіли, що до їхнього об’єднання входять фермери, більша частина яких не походять із фермерських сімей, а обрали сільське господарство як власну професію, отримавши відповідну освіту. Як розповів Патріс Мене, для вступу до об’єднання «Пеїзальп» є певні критерії. Так, його учасники свідомо обмежують розміри своїх господарств — працюють сім’ям або наймають максимум одного-двох помічників, виробляють продукції (м’яса, меду, сиру, вина, овочів, фруктів, оливкової та соняшникової олії) стільки, щоб було достатньо для самозабезпечення, оскільки неможливо об’єднати і кількість, і якість. Це дозволяє забезпечити і якість продукції, і простір для зайнятості великої кількості сімей. Фермери об’єднуються, щоб спільно захищати малих виробників, домогтися їх визнання державою та Євросоюзом. Один з головних принципів французьких фермерів — поважати землю, тварин, людей, як виробників, так і споживачів. Тричі на тиждень Патріс з дружиною продають вирощені продукти на ринку, інший час присвячують догляду за господарством — мають 30 кіз, заготовляють для них корм на 12 га і ще 12 га відводять для пасовища. У рік родина отримує близько 30 тис. євро прибутку (загальний обіг — 50 тис. євро). Також сім’я утримує 30 овець, 3 свині і город.

Закарпатське сільське господарство нагадало французам, за їхнім же зізнанням, повоєнну Францію. Тоді шляхом індустріального розвитку Франція практично знищила мале сільське господарство і сьогодні пожинає плоди цього вибору, жахливого для людини і довкілля, — вважає дружина Патріса Елізабет Мене. Через індустріалізацію, відсутність органічного виробництва, засилля хімії з’являються хвороби, стійкі до антибіотиків бактерії, алергія на молоко, що фактично втрачає протеїн (нею страждають понад 40 % французів). Патріс зауважив: «Ми хочемо показати українцям, що сільське господарство для нас — і професія, і джерело задоволення та гордості. Ми вдячні за можливість такого обміну досвідом».

Гості зізналися, що на Закарпатті їх вразило розмаїття продукції, яку виготовляють наші господарі. Водночас їх здивувало, що чимало селян окрім ведення господарства мають ще й іншу професію і не можуть присвятити фермерству необхідний для його успішного розвитку час, а також не мають техніки, що полегшує людську працю та збільшує ефективність. «Дрібне фермерство дає змогу прогодувати родину навіть у кризовий час, тому слід більше уваги звертати на цю форму господарювання», — переконаний Патріс Мене.

Водночас цікавим є досвід державної політики Франції щодо приватного виноробства. Якщо в Україні винороби для продажу власної продукції повинні придбати ліцензію вартістю 500 тисяч гривень, то француз сплачує лише 20 євроцентів за 100 л проданого вина.

Французи зауважили, що великотоварне виробництво шкідливо впливає на довкілля, Наприклад, британський досвід свідчить, що індустріалізація с/г та величезні свиноферми призвели до забруднення річок, засилля водоростей в морі. А щодо якості м’яса, то, до прикладу, власники французьких потужних свиноферм для власних потреб купують м’ясо у приватників, які утримують лише кілька десятків тварин.

Директор «Селиської сироварні» Петро Пригара зауважив, що на Закарпатті сільським господарством займаються здебільшого люди похилого віку. Одиниці людей займаються цим професійно. Пригара навів пропозиції Асоціації місцевого розвитку щодо покращення умов господарювання дрібного сільськогосподарського виробника на прикладі  Нижнього Селища. «Бачимо завданням нашої громадської організації зорганізувати групу людей, які працюватимуть у сільському господарстві сімейного типу, створюватимуть невеличкі ферми. Це зберегло б Закарпаття як туристичну зону, сприяло б екологічній безпеці та відмінній якості харчових продуктів», — розповів  Пригара. А представники влади пообіцяли, що сприятимуть у наданні землі тим, хто бажає розпочати фермерську діяльність як сімейний бізнес.

• сільське господарство
• Французи
• обмін досвідом