Аж до вересня тварини під пильним оком вівчарів пробудуть у горах. Там їх будуть випасати, видоювати, готувати овечий сир, в тому числі бринзу і вурду.

Отарою в півтисячі овець опікуються четверо вівчарів – один старший і троє помічників. Та кажуть, головне мати доброго собаку. Саме пильний пес головна зброя проти вовків. Він і галас здійме, і тримає овець в купі, і вівчара про небезпеку сповістить, пише ЗІК.

Вівчарам своїх тварин довіряють мешканці кількох довколишніх сіл. За одну голову сплачують 250 гривень. У разі, якщо вівчар не вбереже тварину – саме йому доведеться заплатити збитки. Місцеві жителі кажуть, зараз вівчарів дуже мало. Молодь взагалі не хоче опановувати цей фах.

Досвідчені вівчарі теж бідують – кажуть нема кому передати свої знання. Молодь краще їде на заробітки до Києва, Росії, Чехії та Італії. Тому через покоління професія вівчара взагалі може зникнути. Хоча місцеві кажуть, що для села платять не погано – кожному по 4 тисячі гривень за місяць.

Селяни ж теж переймаються, якщо зникнуть вівчарі, тримати цих тварин стане не вигідно. Адже так догляду вони потребують переважно взимку, якщо не буде кому випасати овець, доведеться це робити самим господарям, а це займає чимало часу. Бо вівчарі не тільки випасають і пильнують тварин на полонині, але й видоюють їх і виготовляють готову продукцію. Самі ж господарі всього раз в тиждень приїздять до підніжжя полони аби забрати продукцію.

«Це важка праця. Ми спимо по кілька годин на добу. Весь час треба пильнувати вовків і ведмедів, бо ми мусимо вберегти кожну вівцю, якщо ні, то вся наша робота буде марна. Ми встаємо ще до сходу сонця, видоюємо тварин, далі ведемо їх на пасовисько, в обід знову збір молока, далі знову пастись і вже надвечір знову доїння. Тричі в день ми збираємо молоко. А ввечері готуємо сир. І так щодня аж до осені», – розповідає старший вівчар Дмитро Омелян.

Попри складність і відповідальність, вівчарі запевняють, в цій роботі є певна романтика, адже краса Карпат і особлива гірська природа додають наснаги. А щоранку зустрічати сонце першими високо в горах – це особливий плюс цієї роботи.

А напередодні на Тячівщині в селі Дубове відбулося урочисті проводи отар на полонину. Місцеві  жителі організували свято, де презентували овечі продукти, розкривали секрети догляду за цими тваринами та ділилися рецептами приготування овечого сиру.

Крім того запалили велику ватру, яка символізує безпеку і захищеність вівчарів та овець. Адже жити понад три місяці серед гір досить небезпечно,  не рідко до отар навідуються голодні вовки та ведмеді. Тому всі селяни бажали вівчарям спокійного літа та повернутися додому без втрат. 

• полонина
• вівчарі
• Закарпаття
• гори
• робота