Науковці стверджують, що в палеозойській ері, а це близько 345 млн років тому, на території сучасного Закарпаття існувало так зване Карпатське море, яке було складовою частиною великого океану Тетіс.
Згодом впродовж епох міоцену та пліоцену цю територію вкривало Паннонське море, яке зникло близько 600,000 років тому і залишило від 3 до 4 кілометрів осадових порід.
У Карпатському морі плавали різні морські організми: акули, молюски-амоніти, белемніти, корали, морські їжаки, гастроподи, радіолярії, остракоди. Помираючи вони падали на морське дно і … залишалися там навічно у вигляді скам'янілостей, щоб у майбутньому дивувати нас своїми формами, розмірами.До прикладу, амоніта, якому більше 180 мільйонів років, можна сьогодні побачити на мармуровій стіні київського метро «Університет».
Амоні?ти (Ammonitida) — ряд викопних морських головоногих молюсків, родичі сьогоднішніх наутилусів. Існували від девонського до крейдового періоду (200-65 млн років тому).Амоніти вели хижий спосіб життя. Серед них зустрічалися справжні гіганти до 3 метрів у діаметрі. Із загадкових причин всі амоніти вимерли в кінці юрського періоду, тобто біля 140 млн. років тому.
На мармуровій плиті, яку привезли до київського метро із Закарпаття, залишився слід саме раковини аммоніта. Мільйони років тому, у часи динозаврів, він був живим організмом, який плавав у морі на території сучасної області.
Де знаходять сучасників динозаврів на Закарпатті?
В Закарпатській області є два кар'єри, де є найбільше викопних решток тварин і рослин – це кар'єр села Приборжавське (Іршавський район), який закладено в гігантській брилі вапняків юрського віку, та Новоселицький кар'єр (Тячівський район). Тут є як відбитки, так і справжні скам'янілі раковини та панцири гігантських організмів, які давно вимерли на нашій планеті. Геологам та палеонтологам часом вдається знайти на закарпатських кар’єрах головоногих молюсків амонітів та белемнітів, які існували з девонського періоду до крейдового (400-100 млн. років тому).
До речі, Львівський національний університет імені І. Франка вніс Приборжавську гору “Клобук” до 7 чудес України через значимість для наукового геологічного туризму.
Саме тут на площі 20 кв. км. знаходиться велика кількість природних і штучних відслонень, в яких закарбована багата і розмаїта інформація про історію геологічного розвитку всього регіону. Ця площа розташована на лівобережжі річки Боржава, в її середній течії, на схід від сіл Приборжавське і Луково. Наукова цінність місцевості полягає в різноманітності геологічної інформації, яку можна «прочитати» на відслоненнях гірських порід цієї мальовничої ділянки Закарпатського середньогір’я.
На околиці с. Приборжавське розташовані старий, а в кілометрі від нього на південний схід новий кар’єри, в яких розкриті рожеві світло-сірі, кремові мармуризовані вапняки періодів верхньої юри-нижньої крейди.
У масивних вапняках зустрічаються скупчення решток, в основному відбитки черепашок. В породах також є численні знахідки викопної фауни: белемніти (десятирукі головоногі молюски, схожі на кальмарів) та молюски-амоніти, і цілі скам'янілі черепашки, які є свідками того, що на цьому місці було море, яке існувало майже 100 млн років!
Кар’єр з усіх сторін, особливо з південної, оточують дуже мальовничі, хоч і невеличкі, гірські вершини. Це субвулканічні утворення, що проривають товщу осадових порід (пісковиків, конгломератів, алевролітів, глин, мергелів), які свідчать про те, що приблизно 20 млн років тому тут проявлялась значна тектонічна активність, відбувались виверження вулканів, росли молоді гори – Карпати.
Пропонується надати йому статус геологічної пам’ятки регіонального значення.
Побачити "мешканців" доісторичного Закарпаття та сучасників динозаврів можна у Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького, який має цінну колекцію скам'янілостей. Це, переважно, – амоніти та белемніти. Вони, зазвичай, невеликих розмірів, але іноді зустрічаються й доволі цікаві екземпляри.
Більша частина древніх палеодиковинок потрапила в музей із Приборжавського кар'єру. Під час експедицій у Приборжавський кар'єр по видобутку мармурового вапняку (1981, 1985, 2008 і 2020 рр.) співробітниками музею зібрано чимало скам'янілостей та відбитків морських організмів.
Іршавський районний краєзнавчий музей БДТ також має свою невелику колекцію скам'янілостей, яка примандрувала із Приборжавського вапняного кар’єру. В основному це амоніти та белемніти. Переважно вони невеликих розмірів, але інколи зустрічаються і доволі цікаві екземпляри.
До речі, древній амоніт на станції "Університет" можна знайти за бажання під бюстом Максима Горького. Погруддя деяких українських та російських письменників та вчених були встановлені ще у 1960 році. Тільки у 2022 році бюсти Пушкіна, Горького, Ломоносова, Менделєєва закрили дерев'яними боксами. Тепер їх хочуть замінити на погруддя відомих українців: Івана Франка, Тараса Шевченка, Олександра Богомольця, Григорія Сковороди.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
