Свого часу воно славилось на весь Радянський Союз, адже випускало вертолітні агрегати й системи для авіаційної галузі. Та розпад Союзу призвів до занепаду заводу, включеного до державних стратегічних об’єктів. Сучасний стан та виробництво тільки бліда тінь тієї роботи, що велась тут колись. 

 

Після розпаду Радянського Союзу для країн, що стали на шлях незалежності, настали часи випробувань. Україна, як ключова республіка в плані стратегічного виробництва, найважче пережила період перерозподілу виробничих потужностей. Не став виключенням й вертолітний завод, що в Дубовому. В радянський період тут виробляли вузли та агрегати для авіаційної галузі, зокрема ще у 1984 році – агрегати до легкого вертольота «Мі-34».

 

Та за роки незалежності завод практично занепав. Не було ні державних замовлень, ані фінансових вливань. Для того, щоб хоч якось існувати, завод змушений був пристосовуватись, виготовляючи нетипову для себе продукцію. Все це робилось задля мінімального підтримання заводу й робітників. Ціна одного такого комплекту сягає понад 20 тисяч гривень. Ніби сума й немала, та, як каже головний інженер, слід враховувати той факт, що деякі компоненти прив’язної системи замовляються в Росії. Цей виріб конкурентоспроможний й понині, адже переважає свої закордонні аналоги у витривалості й надійності. Завод вже освоїв технологію виробництва практично всіх деталей системи і у перспективі відмовиться від замовлень з-за кордону. Також займаються на заводі ремонтом амортизаторів для крісел пілотів, адже тут для цього є відповідна база. Ще одне рятівне коло для заводу - виготовлення супутникових антен, що йдуть на експорт. Проста та дешевша технологія виробництва супутникових антен приваблює замовників. Ще один плюс – транспортабельність, адже для перевезення не потрібен громіздкий транспорт.

 

Та для виготовлення потрібні кваліфіковані працівники. У свій час на заводі працювало понад 3 тисячі робітників, які проходили спеціальне навчання. На сьогодні кількість працівників в сотні разів менше. Та навіть їм платити нічим. Важким для підприємства були наслідки паводку 1998 року, коли водою було виведено з ладу виробниче устаткування. А майже метровий шар намулу довелось прибирати власними силами.

 

В аварійному стані знаходяться усі цехи заводу, дахи протікають, стіни розвалюються. Та й це ще не всі проблеми. Підприємство – одне з найбільших в області боржників із виплати заробітної плати, зі сплати податків та зборів. Станом на 1 лютого 2012 року заборгованість із виплати заробітної плати працівникам становила 492,7 тис. грн.; по страхових внесках до Пенсійного фонду – 209,9 тис. грн; по відшкодуванню пільгових пенсій – 58,9 тис. гривень. Із серпня 2011 року, відколи підприємство передано до сфери управління державного концерну «Укроборонпром», реальних зрушень в об’єднанні не відбулося.