Одне з основних питань, важливих для Закарпаття сьогодні, – реорганізація вищих навчальних закладів краю. Про це останнім часом багато говориться у пресі, в колі освітянської та наукової громадськості. Прийняття нового закону про вищу освіту неодмінно призведе до створення єдиного регіонального університету.
Кілька керівників місцевих вишів вже виступили зі своїми інтерв’ю та міркуваннями щодо можливої схеми реорганізації. Наприклад, ректор Мукачівського державного університету заявив, що очолюваний ним заклад не повинен приєднуватися до регіонального, а й надалі бути самостійним. Ректор та проектори УжНУ виступили за те, щоб базовим залишився цей виш, а всі інші приєдналися до нього як структурні підрозділи.
У ході такого обговорення єдиним, хто поки не висловлювався саме з цього приводу, є ректор Закарпатського державного університету (ЗакДУ), доктор технічних наук, професор Федір Ващук.
Він є одним з найбільш вірогідних та найвагоміших претендентів на посаду очільника університету, що утвориться в результаті об’єднання.
– Федоре Григоровичу, яким є Ваше ставлення до дискусії, що триває на Закарпатті з приводу реформ у системі вищої освіти?
– Звичайно, я читаю публікації у місцевій пресі щодо різних думок і суджень про можливу реорганізацію у системі вищої освіти області і знайомий з позицією своїх шановних колег. Але мені здається, що, на жаль, дискусія точиться зовсім не про ті головні проблеми, вирішення яких є метою такої реорганізації. Ми чуємо різні думки на кшталт кого до чого приєднають, котрий підрозділ стане чиїм, хто у кого буде в підпорядкуванні, хто повинен залишитися у кріслі керівників і т.п. Проте не бачимо жодної оцінки чи аналізу самої суті і мети реформ освітньої системи. Усі обговорюють тільки назву і форму новоствореного університету.
Натомість зовсім не йдеться про серйозні проблеми вищої освіти, наприклад, про суттєвий «перекос» у підготовці кадрів найвищої кваліфікації. Або про те, що з десятків наявних в області спеціальностей немає жодного доктора наук і зовсім мало кандидатів наук, при тому, що загальна кількість докторів в області досить значна. Плачевним залишається фінансове забезпечення наукових підрозділів. Та ніхто не піднімає питання, як отримати фінансування на покращення матеріальної бази для здійснення наукових досліджень, щоб відродити славу науково-дослідного сектору університетської освіти. Ніхто не говорить й про злиденні зарплати, а також про можливі джерела покращення добробуту професорсько-викладацького складу та наукових колективів. Слід говорити і про необхідність суттєвого підвищення якості підготовки фахівців у регіоні.
Саме про це повинні думати освітяни, адже головна мета – створити умови для розвитку науки, отримання нових серйозних наукових результатів у новоствореному колективі.
– А Ви маєте бачення того, як подолати ці проблеми і що для цього слід зробити насамперед?
– Звичайно. Крім того, я впевнений, що, наприклад, протягом лише декількох місяців можна отримати суттєве додаткове фінансування університетської освіти в нашому регіоні. Це не менше, ніж 50 млн грн. уже за перші півроку, а за рік можна збільшити бюджет вищої освіти області на 100 млн. Такі резерви на 80 % наявні в самих університетах Закарпаття і всередині чинної системи освіти та науки краю. Тобто, йдеться про залучення додаткових понад 10 мільйонів доларів на рік. Такий підхід дасть змогу вже з 1 січня 2012 року підвищити зарплату університетських працівників удвічі. А також суттєво покращити фінансування наукових підрозділів та університетську матеріальну базу.
– Ви впевнені, що віднайти такі фінансові можливості реально?
– Так, я гарантую, що вони є, і знаю, як їх віднайти та ефективно використати.
– Якщо справді, відповідно до закону, в Україні відбуватиметься укрупнення вищих навчальних закладів, то як, на Вашу думку, це торкнеться Закарпаття і яким повинен бути механізм майбутнього об’єднання?
– Безумовно, повинно відбуватися тільки рівноправне об’єднання державних вищих навчальних закладів. Оскільки лише такий підхід може стати запорукою усунення будь-яких перекосів, свавілля та суб’єктивізму у цьому складному і важливому процесі. Тобто, ні в якому разі не може йтися про приєднання чи під’єднання тощо.
– Чи думали Ви про те, якою могла б бути назва майбутнього університету?
– У всіх областях України, крам нашої, найбільші університети іменуються за назвою самої області. Думаю, що найкращим для нашого регіону було б утворення у майбутньому потужного регіонального вищого навчального закладу з назвою «Закарпатський національний університет».
– Яким би Ви мріяли побачити об’єднаний виш?
– На мою думку, матеріальна база університету має виглядати хоча б приблизно так, як у ЗакДУ. Його науковий потенціал за кількістю професорів і докторів наук – таким, як в УжНУ (звичайно, обов’язково рівномірно розподілений за всіма напрямами підготовки). І по-третє – щоб він увійшов до першої п’ятірки університетів України та отримав високий статус не тільки національного, а й дослідницького університету, мав широке міжнародне визнання. Я впевнений, що при належній організаційній і менеджерській роботі така перспектива цілком реальна.
P.S.: Розмова з Федором Ващуком відбулася у понеділок, 8 серпня, а уже сьогодні, 10 серпня, стало відомо, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову про створення державного вищого навчального закладу «Закарпатський університет» на базі Ужгородського національного, Закарпатського державного, Мукачівського державного університетів та Закарпатського художнього інституту з подальшим присвоєнням йому статусу національного, тобто створення «Закарпатського національного університету».
