Мукачівський письменник Мирослав Дочинець порівняв свого героя з графом Монте-Крісто

94
7

Письменник та журналіст Мирослав Дочинець народився в Хусті на Закарпатті, а працює в Мукачеві, якому присвячує вагому частину своєї творчості.

Його книга "В’язень замку Паланок" увійшла до довго списку номінантів щорічної премії "Дитяча книга року BBC-2013". За словами Мирослава Дочинця, своєю книгою він хоче показати дітям, що в Україні є свої історичні герої, пригоди та життя яких вражають уяву не менше за персонажа Дюма графа Монте-Крісто.

ВВС Україна: Пане Мирославе, спробуйте в кількох реченнях розповісти головну ідею вашої книги "В’язень замку Паланок".

Книга про те, як не бути на цьому світі бідним та дурним. Вона - про потребу та вміння прямоходіння людської молодої душі, про потребу пізнання та служіння в цьому світі й віднайдення своєї потрібності, хисту та таланту.

Головний герой - Овферій, якраз і проходить шлях віднайдення себе у світі й навчання цьому інших.

ВВС Україна: Криничар-українець, який добивається успіху в Мукачеві за панування інших націй – це вигаданий персонаж, чи хтось подібний жив у місті?

Так, герой книги реальний, був такий чоловік. Я дістав з архіву про нього скупі дані - єпархіальну виписку, кілька сторінок його життєпису. Він робив незбагненні речі - почав будувати міст в Мукачеві. Тоді влада не могла цього зробити, хоча воно було королівським містом.

Цей чоловік своїми силами та енергією його збудував. Але обернули все так, ніби влада збудувала той об’єкт. З тим русином рахувалися у Відні, Будапешті, Варшаві, Ужгороді та Лемберзі.

Він першим почав піднімати русинів у економічному плані й створювати перші цехи. Його, згідно запису у святці, звали Овферій.

ВВС Україна: Складається враження, що іншими головними героями вашого роману є саме Мукачево й замок, так і планували?

Обов’язково. В книзі є наш дух, а також дух ріки й всі місцеві фольклорні мотиви. Для мене це дуже важливо, вся моя творчість пронизана нашим краєм. Навіть лексика в деяких місцях містить певні місцеві архаїзми. Такі речі сприймаються серцем читача.
Проте в книзі є й історична велика Україна, козаки. Фактично, посеред козаків наш герой і проявив свій підприємницький хист. Ця сюжетна лінія також ґрунтується на реальних подіях.

ВВС Україна: Як ви самі визначите жанр свого твору?

Жанр для мене це поняття досить розмите. Підганяти під нього книгу - справа невдячна, але вона ближча до роману духовного розвитку й пізнання речей. Один критик сказав мені, що ця книга є гімном людській мудрості.

Це - життєпис простого безрідного хлопця, який піднімається до високих речей. Хлопчина починав помічником криничара, але докопався не тільки до багатств земних, а й духовних.

ВВС Україна: Чи можна вживати визначення історичного роману?

Називати роман історичним можна, події відбуваються на тлі 17-18 століть. Але найголовніше, що це - історія розвитку душі, яка не загубилася в тому світі. Люди свіжо сприймають героя, особливо це стосується погляду на гроші, багатство і рівновагу духовного та матеріального.

ВВС Україна: Як ви уявляєте читача своєї книги?

Я про це не думаю. Читачі настільки різнопланові, що під них немає сенсу підлаштовуватись. Письменник має писати для свого серця. Тоді це знаходить відгуки у читача. Мені казали, що цю книгу читають і дев’ятирічні, старші підлітки, й навіть дорослі, дочитуючи до кінця.

ВВС Україна: Книга "В’язень замку Паланок" є адаптованою для дітей версією роману "Криничар". Що вас спонукало до цього кроку?

Були прохання від педагогів, батьків та різних фондів. Головна ідея – є свій готовий герой, який всього добився завдяки вмінням та розуму, а наші діти вимушені виростати на чужих, та ще й штучних. Цей герой нам близький та зрозумілий за духом. У нього такі ж незбагненні пригоди, як у графа Монте-Крісто.

ВВС Україна: Чим відрізняються доросла та дитяча версія роману?

Дитячий варіант спрощений для більш широкої публіки. Найперше – трохи спрощена лексика, в книзі набагато менше архаїчних та наших фольклорних слів. Вилучені деякі сюжетні лінії, скажімо так, прибрана легка еротика. Хоча кохання головного героя лишилося, адже підліткам це завжди цікаво.

Також спрощені підприємницькі нюанси, а також технології, пов’язані з роботою художника, у якого в помічниках був головний герой: як змішувати фарби, малювати ікони за старими рецептами.

ВВС Україна: Звідки брали такі детальні описи давній художніх технологій й прийомів?

Письменник не має все пояснювати. Якщо сировар почне розказувати, як варити сир, то продукт не стане смачнішим.

ВВС Україна: Пане Мирославе, яку останню книжку закінчили читати?

Я завжди читаю паралельно кілька книжок для підживлення творчого процесу й для душі. З останнього прочитаного мене найбільше вразила книжка Віктора Астаф’єва "Останній уклін". Він великий прозаїк, вважаю його одним з моїх вчителів. Це пронизлива, світла й духовна проза.

З Мирославом Дочинцем розмовляв Віталій Червоненко, BBC Україна

Коментарі

LO
Lykhovyd Oksana

Романи Мирослава Дочинця - це здобуток і окраса не лише української, а і європейської, і світової літератури.Перед нами в його романах постає така сила і незламність людського духу, в єдності з вічною і мудрою природою, що ці постаті і ці характери закарбовуються в душі і пам"яті надовго і є важливим виховним фактором у суспільстві.. Всім серцем підтримую ініціативу Спілки письменників яка висунула романи М.Дочинця "Криничар" і "Горянин" на здобуття Державної премії ім. Т.Шевченка.

В
Валентина

"Граф Монте Крісто" Дюма - це все-таки чуже і досить надумане, синтетичне. А гкроям Дочинця віриш, бо це "наше".

С
Слов"янин

Високий літературний рівень Мирослава Дочинця дає йому право порівнювати своїх героїв не лише з графом Монте-Крісто.

Ч
Читальник

Дочинець не раз сам стверджував, що його історія як така не дуже цікавить. Він пише історію душі героя. МАбуть, це таки важливіше й цікавіше, ніж що було на столі героя - крумплі чи токан...

СО
Супруненко Олег

Тому грецький в"язень Іпсіланті, який сидів в "Мункачі" на понад 100 років пізніше, аніж літературний Гречанин - це не проблема, це авторська вигадка. (Бо й Овферія, підозрюю, не було насправді). Але те, що книжкові русини не їли картоплі за часів Офверія - це точно. Вона з"явилася в краї значно пізніше, років через 100 як мінімум, а поширення набула й того пізніше. Хоча, власне, це єдина претензія до роману по суті. Може, автор навіть прислухається та виправить помилку. А так - раджу всім читати та насолоджуватись, і читати саме дорослу версію (ну, якщо ви не діти).

СО
Супруненко Олег

Нещодавно прочитав "Криничара", і першою асоціацією з героєм був саме "в"язень замку Іф" Дюма. Дуже цікава книга, дає історичну картину нинішнього Закарпаття на межі 17-18 століття. Щодо зауваження першого коментатора - "Шановний автор мабуть, не чув, що назва "Паланок" до замку приліпилася лише у ХХ столітті?" - то мене це теж засмучувало, як інші вольності автора (наприклад, село "Лопухово", яке було Бурустурами до радянського часу) Та, як пояснює автор, його роман - вигадка, яку не слід сприймати буквально. Вовевидь, автор має право вільно поводитись із власним текстом. Хоча, на мій читацький погляд, якщо писати історичний роман, то варто суворо дотримуватись історичних фактів, навіть якщо навколо - вигадані герої.

*
***

"В’язень замку Паланок" ... події відбуваються на тлі 17-18 століть Шановний автор мабуть, не чув, що назва "Паланок" до замку приліпилася лише у ХХ столітті?

Читайте також