Найвпізнаваніший ромський лідер Закарпаття вже роками бореться за права ромських громад, зокрема, за право на освіту, роботу та самореалізацію. Зараз оголошує про наміри балотуватися у місцеві депутати.
Щоб пояснити свою позицію та часом абсолютно нове бачення вирішення старих проблем, Мирослав Горват, лідер ГО «Об’єднання ромів Ужгорода», запрошує до себе в офіс . Замість пафосного приміщення в центрі міста чи десь на площі Народній, його офіс знаходиться посеред ромського поселення. Частина бабусиного будинку, а зараз - і помешкання самого Мирослава, перетворена на громадську приймальну. Щодня люди приходять сюди із своїми проблемами, проханням вирішити якісь питання та допомогти юридичною консультацією.
«Знаєте, сьогодні ромська громада хоче змінюватися, якісно змінюватися. Наведу простий приклад: коли ми 5-6 років тому починали суботники в поселенні, ніхто цього не розумів. Питали: «Для чого ви це робите?». Збоку люди стояли і сміялися: хай «мер» прибирає або комунальники. Ти їм пояснюєш, що це наш дім, ми тут живемо, а не міський голова чи депутати. Потім люди це зрозуміли. Тепер ми вже підписали договір з «АВЕ Ужгород» і нам поставили великий контейнер для сміття; майже в кожному будинку є малі баки – це перший крок до змін», - каже Мирослав.
«За останній час ми домоглися того, що в поселенні на Радванці працює вуличне освітлення. Частина Ужгорода цього не має, а в нас є. Бо ми наполегливі. Вибираємо проблему і намагаємося її вирішити. Так було з каналізацією. Роками не чищено, труби забиті. Громадою взялися і почистили», - розповів ромський лідер.
За кілька хвилин розмови до цього офісу постійно приходили люди. Хтось приносив документи, хтось питав поради, просили допомоги та, що здивувало, просили допомогти у пошуку роботи. Як мені видалося, освіта й працевлаштування - це ключові проблеми ромського населення. Мирослав Горват про це не одноразово наголошував під час розмови.
«Освіта – це болюче питання. Проте з кожним роком все більше дітей йдуть до школи. І це не може не радувати. Хоч часто в мене складається враження, що про проблеми ромів ніхто не хоче слухати. Ніхто не хоче розуміти - інтеграції в Євросоюз без вирішення місцевих локальних проблем не буде. Наразі підписано ромську стратегію (Указ Президента України про Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року – авт.), котра взагалі не діє. Жодної копійки не це не виділено, і робота не проводиться. Не можна все списувати на війну, курс валют, вартість компослуг, бідність, економіку; мовляв, зараз тут не до ромських проблем, їх вирішимо завтра. В Києві не розуміють, що завтра може бути пізно. Значна частина ромської громади без підтримки залишиться без освіти та роботи. А держава і далі платитиме соцдопомогу. Хіба не легше просто дати їм роботу?», - каже голова Закарпатського ромського об’єднання «Романі черхень».
Та головне не це, переконує Мирослав Горват, а те, що діти не отримують ні належної освіти, ні медичного обслуговування, ні, як результат, оплачуваної роботи. «20% ромів знаходяться в дуже важкому стані, 40% - трохи краще живуть через соцдопомогу, ще 20% - їздять по заробітках, решта – це люди, що вміють читати, писати, стежать за життям суспільства. І з цією частиною громади найменше проблем.
Якісні зміни є, але це зміни зі сторони людей, а не влади. До прикладу, якщо батьки хочуть, щоб дитина отримала середню освіту, то зараз зовсім не складно влаштувати її в школу, - а це складало проблему ще кілька років тому, - розповідає Мирослав.
Після цього Мирослав показує поселення. В одному з дворів стоїть кран. «Це - соціальна вода, - пояснює ромський лідер. – Тут давно не було якісної води. Ми встановили нові трубопроводи і дали населенню доступ до нормальної питної води».
Під час по ходу оглядин поселення Мирослав розповідає про решту проблем та про якісні зміни. «Найбільше, що турбує людей – це дозвільні документи на житло. Сьогодні роми мають приписку, будинкову книгу, але в більшості нема свідоцтва на право власності. Це - одна з найбільших проблем. Ми щодня звертаємось в управління соцзахисту з проханням допомогти. Майже 15% ромів взагалі не мають жодних документів. Але це все можна легко вирішити, якщо є політична воля. Наприклад, у 2016-ому році варто спростити отримання документів. Є свідки, що ти тут проживаєш 3-4 роки – отримай документ. Я розумію, що нема такої процедури в Україні, але в Європі вона існує. Ми ж прагнемо євроінтеграції. В більшості європейських країн роми вже давно у владі і займають високі пости, є радниками президентів та прем’єр-міністрів. Ніхто не знає краще проблеми ромів, ніж самі роми».
Йдемо далі, ближче до дамби. «Тут ще два роки тому не було дороги. Яма на ямі. Ми звертались до влади, але ніхто нічого не зробив. Тож взялися самі за роботу. Зібрали весь шлак, що залишився від ямкового ремонту по місту і засипали тут. Зверху насипали щебінь. Тепер навіть болота нема», - гордо розповідає Мирослав.
Поки ми йдемо табором, до нас підходять люди. Зазвичай це чоловіки середніх літ. Мирослав розповідає, що тут вони об’єдналися у своєрідну раду, де кожен займається своєю роботою: хтось організовує людей на суботники в поселенні, хтось допомагає з отриманням документів, хтось стежить за порядком. У кожного є своя роль. Люди самоорганізувалися і допомагають один одному.
«Ми вже наводимо тут порядок, але це лише крапля в морі. Люди просять допомоги на локальному рівні. Це можна зробити, перебуваючи у владі. Тому я хочу стати депутатом, аби мати важелі впливу не як громадський активіст, а як представник влади. Лише так можна привести усе до ладу», - насамкінець розповідає Мирослав Горват, керівник ГО «Об’єднання ромів Ужгорода».
Роман Сов’як
