При всій своїй, здавалося б, силі і величі, наукових досягненнях, людина повністю залежить від природи. Кілька запитань, як складається гармонія чи хоча б компроміс людей і довкілля у нашому краї, «Замок» поставив начальнику Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, керівнику депутатської групи «За розвиток Ужгорода» в міськраді Андрію Погорєлову.
«Вивеземо і ХЗЗР, і, сподіваємося, ґрунт, який вони отруїли»
– Андрію Вікторовичу, завершується вивезення з нашої області залишків ХЗЗР. Наскільки складно це було?
– Я б наголосив, наскільки важливий такий крок для нашої області, яка добре відома своїм рекреаційно-туристичним потенціалом і природно-заповідним фондом. Багато де умови зберігання непридатних і небезпечних хімічних речовин порушували санітарні та екологічні норми.
Продовження заходів, розпочатих в області у 2007–2009 роках, з контейнеризації та вивезення на утилізацію непридатних і заборонених до використання пестицидів, стало можливим цьогоріч. Насамперед за рахунок коштів Державного та обласного фондів охорони навколишнього природного середовища. Так, за рахунок Державного фонду Мінприроди України планує вивезти на утилізацію 177,7 тонни непридатних пестицидів. Хімічний непотріб збирають і вивозять іноземні фахівці, які спеціалізуються на переробці ХЗЗР.
За рахунок обласного фонду (2,0 млн грн) заплановано вивезти за межі області 89 тонн непридатних до використання пестицидів. Графік робіт та інші процедури, пов’язані із безпечним транспортуванням ХЗЗР за межі Закарпаття, на контролі обласної тимчасової комісії, що створена спеціально для координації цих заходів. До складу комісії увійшли представники Держуправління ОНПС в області, екологічної інспекції, управлінь МНС та агропромислового розвитку облдержадміністрації, облСЕС.
Виконуватиме передбачені роботи ТОВ «С. І. Груп Консорт Лтд» – фірма, що виграла тендер.
Отже, відповідно до графіку, насамперед хімічні речовини перезатарять, а згодом вивезуть. Розпочали з території ВАТ «Агрокомплекс» у Солотвині (Тячівський район), звідки приберуть 60,763 тонни. Наразі тут уже перезатарено близько двох третин (800 бочок) токсичних відходів. Відтак черга ВАТ «Агрокомплекс» у селі Рокосові (Хустський район) – 0,237 т – і СТОВ «Агро-Лучки» у Великих Лучках (Мукачівщина) – 28 т. Сподіваємося, що до 3 грудня – Міжнародного дня боротьби з пестицидами – роботи будуть завершені.
На черзі інше нагальне питання – вивезення забрудненого ґрунту, на якому зберігалися ці хімічні речовини й дальша його утилізація. З ініціативи Державного управління ОНПС в Закарпатській області наша ОДА звернулася до Мінприроди України з пропозицією включити до Програми природоохоронних заходів на 2012 рік вивезення з території краю 154-х тонн забрудненої пестицидами землі та інших ХЗЗР.
– Навесні було повідомлення, що дівчинка з Мукачева виграла на престижному міжнародному конкурсі нагороду за наукову учнівську роботу з екології. Як природоохоронці управління працюють зі школярами?
– Працівники держуправління – постійні гості-лектори у бібліотеках Ужгорода. Найбільш тісно співпрацюємо з обласною бібліотекою для дітей та юнацтва, куди запрошують учнів ужгородських шкіл. Попередньо визначивши екологічну тему, спеціалісти держуправління разом із працівниками книгозбірні готують поетапний розбір теми: наприклад, влаштовують демонстрацію відеофільму, плакатів, іноді навіть розігрують імпровізовану театральну постановку, у якій активну участь беруть учні, а згодом і читають лекції щодо порушених проблем.
Так само наші спеціалісти у районах працюють зі школярами, приурочуючи свої виступи до подій «Екологічного календаря»: Всеукраїнської екологічної акції з охорони квітів-первоцвітів «Первоцвіт», Дня Землі, Дня довкілля, Міжнародного дня біологічного різноманіття тощо. Кілька років поспіль ми проводили обласний конкурс дитячих творчих робіт «Збережемо природу Закарпаття». Найголовніше в цих зустрічах та конкурсах – пропаганда охорони довкілля. Від того, як ми виховаємо молоде покоління, залежить, яке суспільство матимемо. Тож коли приходять звістки, що діти із Закарпаття перемагають у екологічних конкурсах, це, звичайно, радує і відбиває правильний курс педагогів, і нашої роботи також.
«Жорнина», «Тополина» і «Ясен Масарика»
– Щороку зростає заповідний фонд Закарпаття. Які дальші плани? Часто місцеві жителі протестують проти надання статусу якогось рівня заповідності територіям, які поряд із їхніми населеними пунктами. Зокрема, мешканці Рахівщини неодноразово зверталися навіть до керівництва держави через збільшення територій Карпатського біосферного заповідника. Який, на ваш погляд, компроміс доцільний у таких питаннях?
– Нагадаю, торік створено 4 ботанічні заказники місцевого значення загальною територією 146,9 га: «Егреш» на площі 25,0 га, «Ардов» – 37,4 га, «Косонська гора» – 9,0 га та «Сілаш» – 75,5 га.
Чимало вдалося зробити вже й цьогоріч. Під координацією держуправління йде створення заказників місцевого значення загальною площею понад 2 тис. га. Як наслідок, в області з’явилися тимчасовий ентомологічний заказник місцевого значення «Жорнина» (Мукачівський район), лісовий заказник «Тополина» (Свалявщина), а в Ужгороді – ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Ясен Масарика». Нині на розгляді Тячівської райдержадміністрації – започаткування ботанічного заказника місцевого значення «Буштинський парк Льодовикового періоду».
Розпорядженням Кабміну у вересні цього року погоджено надання озеру Бребенескул статусу водно-болотного угіддя Міжнародного значення на площі 1656,91 га. Це вже 5-е таке на Закарпатті.
Насамперед створення нових природно-заповідних об’єктів націлене на охорону й збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, природних екосистем і видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України. Що стосується ситуації на Рахівщині, то очевидно, що компроміс тут потрібний між людиною, господарством і природою. Сподіваюся, у співпраці керівництва заповідника з територіальними громадами й районною владою будуть знайдені правильні рішення.
Відзначу, що нині у світі є тенденція до утворення великих природоохоронних зон, де дозволена контрольована господарська діяльність. Такими є, наприклад, регіонально-ландшафтні парки. При цьому землі не вилучаються з господарювання. Місцеві жителі можуть і повинні вести пасовищне, лісове господарство, однак ґаздування не має нівелювати розвитку природного процесу на конкретній території. Наприклад, тут не можна будувати екологічно-шкідливі виробництва. Важливо також, щоб люди не порушували гідромережі й не вирубували прирічкових лісів. Вважаю, це найбільш компромісний варіант. До речі, з метою відновлення функцій природи ми разом із науковцями працюємо над створенням таких територій в області.
Любити місто повинна не лише влада, а й мешканці
– Минає рік з часу місцевих виборів. Ви очолили групу в міській раді Ужгорода. Що вдалося, що ні, чому, які перспективи?
– Члени депутатського утворення «За розвиток Ужгорода» докладають максимум зусиль, щоб обласний центр став європейським містом, адже географічне положення зобов’язує до цього. Охайні вулиці, прибрані сквери й парки, ввічливі водії маршруток і таксі – це має стати нормою життя в нашому місті, а не розповідями з-за кордонних поїздок. Звичайно ж, людина може себе реалізувати й бути по-справжньому щасливою, коли їй комфортно жити і працювати. Ми розуміємо, що насамперед слід піклуватися про юне покоління – зайнятість дітей у спортивних секціях, мистецьких гуртках, можливість різнобічно розвиватися – ось фундамент для майбутнього здорового, освіченого й культурного мешканця міста.
Передусім удалося організувати школу плавання в Ужгороді, адже розвиток водних видів спорту в нас зупинився вже 20 років тому. Ми владнали справи з басейном, зокрема з котельнею, яка забезпечує підігрів води. Попіклувалися, аби з дітьми займалися фахові тренери, додали ще один напрямок водних видів спорту, що дало можливість ввести кілька тренерських ставок, отож із дітьми працюють професійні наставники. Адміністрація гімназії підтримала нас: домовилася про час, який виділяється саме Школі плавання для безплатного навчання дітей.
Вдалося також посприяти в організації школи фехтування на базі НВК «Гармонія», що в Доманинцях. Сподіваюся, тут виховають майбутніх чемпіонів. Тепер працюємо над утіленням іншого проекту – будівництвом навчально-виховного комплексу, до складу якого увійдуть сучасні школа й дитячий садок. Звести заклад запланували в районі Боздоського парку, де багато новобудов, і в перспективі тут буде така потрібна школа.
Попрацювали ми й над тим, щоб зупинити в Ужгороді хаотичні забудови, які змінювали не лише вигляд міста, а й порушували норми проживання мешканців. Взялися за регулювання кількості й розміщення рекламних носіїв, оскільки величезні білборди в деяких місцях нагадували суцільну стіну, яка затуляла дерева, унеможливлювала огляд з вікон тощо. Призупинили поширення МАФів, які псували історичну канву нашого міста. Адже архітектура Ужгорода повинна працювати на зацікавлення туриста, який приїздить сюди відпочивати й фотографувати родзинки. Однак і самі ужгородці повинні любити своє місто й робити усе, щоб воно процвітало.
– Одна з основних проблем нашого маленького обласного центру – загазованість. Як хоч трохи пом’якшити ситуацію?
– Оскільки головними забруднювачами є автомобілі, годилося б на обласному рівні для більш якісного контролю за станом повітря організувати додаткові стаціонарні пости контролю в Мукачеві, Хусті та Берегові. У містах обласного підпорядкування варто передбачити шляхові розв’язки транспорту й будівництво підземних переходів.
Крім того, слід реконструювати комунальні системи й об’єкти тепло- й водопостачання, впроваджуючи новітні енергоефективні технології енергоощадження. Варто створювати й захисні рослинні пояси навколо виробничих та шкідливих підприємств.
– Цього року, було, з’явилася інформація, що таки знайшовся охочий будувати в Боздоші аквапарк, хоч і на значно меншій території, ніж «потребувала» попередня влада. Яка ситуація тепер?
– Ужгородська міська рада вирішила детально проаналізувати питання. Насамперед потрібно вивчити територію й дати характеристику місцевості в околицях Боздоського парку, визначити, яка площа реально відповідає потребам акваспоруді. Після збору матеріалів буде оголошено конкурс, на якому сподіваємося побачити зацікавлених інвесторів з реальними проектами. Відповідно, коли визначиться переможець – і стане можлива реалізація проекту.
– Вже традиційними навесні й восени в усіх населених пунктах краю стали толоки, саджання дерев. Як це вплинуло на довкілля, чи побільшало у нас зелених зон?
– Тішить, що на Закарпатті доброю традицією є весняні та осінні толоки. Долучається до таких екологічних акцій громадськість, учнівська молодь – висаджують дерева, кущі, закладають нові алеї, парки та сквери в містах і селах області. Активні такі роботи в обласному центрі, Мукачеві, Хусті. Найбільший позитив – це приклад, що вчить молодь любити й оберігати природу, а також розуміти, що людина у своєму житті має висадити не одне дерево, а кілька щороку.
Узагалі впорядкування населених пунктів повинно більше цікавити і владу, і мешканців. Триває конкурс «Населений пункт найкращого благоустрою», покликаний згуртувати владу й громаду навколо ідеї зробити середовище свого проживання чистим, комфортним і, зрештою, екологічно привабливим.
Повторю вже аксіоматичні речі. Зелені насадження є своєрідним фільтром повітря. Рослини впливають на формування мікроклімату в місті, бо діють на тепловий режим, вологість і ступінь рухомості повітря. Отже, безплатно й безкорисливо оберігають наше здоров’я. А переважна частина шкідливих речовин, які вдихаємо, міститься у викидних газах транспортних засобів. Ці сполуки згубні для здоров’я людини, а завдяки деревам їх уміст у повітрі наших міст знижується у рази. Не забуваймо про це й робімо добре собі й нашим дітям.
