Самогубства серед закарпатської молоді: психоаналіз трагедій

38
13

Майже ідентичні два суїциди за два дні в Ужгороді сколихнули все Закарпаття. Вони дуже схожі на те, яке сталося рівно рік тому в сусідньому Мукачеві. Однотипними їх називають і психологи.

На початку грудня 2011 року край шокував вчинок 18-річного мукачівця, який стрибнув з росвигівського мосту, начебто, через невзаємне кохання. Відтоді на місці трагедії – вінок пам’яті, а місто досі згадує трагедію.

Ще більш шокуючими видалися для Закарпаття останні три дні, адже у четвер та п’ятницю з жахливою синхронністю з 16-поверхівки в Ужгороді стрибнули два юнака.

15 листопада з даху цього ж будинку стрибнув 16-річний юнак з Мукачівщини. При собі у хлопця був студентський квиток Гуманітарно-природничого коледжу ЗакДУ. 16 листопада – 23-річний Олексій Різак, син екс-губернатора Закарпаття.

В обох випадках основною версією також є невзаємне кохання.

Мукачево.net звернулося до психолога, аби розібратися у ситуації, адже тема дуже складна і стосується всього суспільства.

«В осінньо-депресивний період зазвичай кількість самогубств збільшується. На рівні невеличкого Ужгорода кожне самогубство сприймається дуже гостро, його усі обговорюють. З 16-поверхівки з точки зору психології стрибають через те, що це найвища споруда в місті, і результат стрибка буде очевидним. Такий тип самогубства, як і повішення, притаманний для чоловіків», – пояснила Мукачево.net психолог Маріанна Колодій.

«Причин самогубств є багато, тут треба розбиратися у кожному випадку окремо. Загалом вирізняють три типи самогубств, перший – це аномічне самогубство, воно стається тоді, коли людина знаходиться в стані безвихідної ситуації, як соціально-економічної так і психологічної. Другий вид – це егоїстичні самогубства. Вони дуже емоційні, і характерні для підлітків і жінок, які хочуть привернути на себе увагу. Найчастіші причини – це психологічні травми, які виникають внаслідок непорозуміння з батьками, коханими, середовищем. Характерними для такого виду самогубства є передсмертні записки. Третій вид – це альтруїстичні самогубства, коли людина гине, рятуючи чуже життя. В Україні найчастіше можна почути саме про егоїстичні самогубства. Що стосується двох цього тижневих випадків в Ужгороді, то тут скоріш йдеться про аномічний суїцид. У молодому віці будь-яка проблема сприймається занадто емоційно, вона є гострою і значимою, однак. як я вже казала, в кожному випадку слід розбиратися окремо», – зауважила експерт.

Так чи інакше, ці трагедії повинні стати приводом для переосмислення та діалогу в спільноті, а також поштовхом до більш активної роботи психологів з молоддю, зокрема і в навчальних закладах усіх рівнів.

Коментарі

М
МОНИКА

СИНЬЕРИ////// ВСЕ ГРОШИ РОБЛЯТЬ БЕДНЯКИ НЕ ПРИГАЮТ НИЕ КОЛИ.

Й
йолка

а чи не несуть діти відповідь за гріхи батьків (ректор а Сливку хто довів до самогубства)

А
Андрій

Найтяжче рідним . Із цим нічого не вдієш вже. Але правильно ви сказали "не-психолог" державі не потрібно молоді , підтримки немає , додайте сюди соц дезадаптацію, відсутність перспектив , і я вже не кажу про хвороби.. не тільки психічні , соматичні захворювання ,особливо хронічні мають надзвич психологічний вплив . Не будьте байдужими до близьких , не робіть боляче людям..

О
олр

Я честно говоря в шоке от того, что после всех самоубийств, которые там годами происходят на этой 16-этажке - там до сих пор открытый доступ к этим балконам. Почему их до сих пор не закрыли намертво? Там из подьезда идут балконы если не ошибаюсь. В детстве там гуляли, смотрели вниз. Если эти самоубийцы не смогут забраться на балкон то и не выпрыгнут возможно. Не так "романтично" будет прыгать где-то в кусты с обычной многоэтажки. Как вообще себя должны чуствовать люди в этом доме, зная что тут столько людей умерло под подъездом. А этим дуракам нету никакого прощения. Как можно прыгать, зная что родителям трамву на всю жизнь оставишь и фактически лишишь их нормальной жизни. Они всю оставшуюся жизнь будут мучаться. В 16 лет кончать жизнь самоубийством.... Это вообще. Одно дело если человек смертельно больной и не может больше мучаться. Но вот так просто... Небось из-за какой-то "великой любви", какой-то дурочки, которая про них забудет через 2-3 месяца.

ТД
Тужанський Дмитро

Є дуже складний, але змістовний фільм, де розкривається проблема самогубств та психологічних травм у юному віці. Називається "То, что не сказано" з Енді Гарсією. Не раджу дивитися тим, кому до 16 років

К
Кароліна

Нема страшнішого коли батьки втрачають своїх дітей,це горе та трагедія на усе життя.То ж менше негативних коментарів, а більше співчуття батькам,горе яких напевно ніхто не зможе розділити...

У
УА

Каждый из нас индивидуальность, кто то любыми путями борется за жизнь, когда врачи не дают шанса. Кто то легко уходит из нее забывая о том сколько горя на всю оставшуюся жизнь причиняют родным. И еще хочу сказать всем кто оставляет свои комментарии,вы по крайней мере люди неравнодушные, спасибо вам за это !

Ч
Читач

Шановні читачі Мукачево нет та власне редакція! По-перше назвати ці події суїсидоми самогубства-неправильно,адже 100 відсоткова правда в розслідуванні не розкрита(на жаль і не буде),тож не поспішайте з висновками.Якщо подивитись на данні ситуації з психологічної точки зору то можна припустити багато висновків.Ми люди як оганічний вид дуже дивне створіння.ПОстійно ми йдемо до своєї мети,робимо революцію в собі(тим самий й революцію людства),заради своєї мети кожен з нас може піти на все,але рідко не здогадується,що певна мета яка стоїть перед тобою,може зруйнувати те прекрасне минуле(твоє та оточуючих),яке теж не дісталось нам так просто.Заради життєвих трудножах ми готові покінчити собою,необдумавши навіщо,заради певної мети ми готові зруйнувати чуже життя,не обдумавши навіщо.....такі приклади можна навидити годинами,але все ж таки пед тим як робити такі поступки,поставте собі питання-НАВІЩО,навіщо руйнувати своє життя та оточуючих,залишаючи гіркі слезы,в очах близьких людей. Дякую

А
Анфиса

Конечно это не психоанализ, ктой-то чей-то понаписал, а просто так!Я не аналитик и не тоскую по прошлым временам, но к детям при советской власти было гораздо более внимательное отношение.А сейчас они не нужны никому иногда и своим родителям.Детское одиночество, юношеский максимализм - все это имеем в большом количестве и в результате - суицидыи

P
plesen

да бабы доканали да и всё, что тут не понятного. к чему эти бессмысленные и бессодержательные коменты горе-психологов (по ходу тоже бабы), мужики всегда были решительней баб, потому и прыгают чаще, с этим ничего не поделаешь. се ля ви.

Ю
юля

Краще б той психолог мовчав, чим таку єрунду нести.... Коли людина йде рятувати чиєсь життя то не думає про якесь самогубство вона просто рятує...

Н
не-психолог

хотів почути щось розумне, а почув як завжди - нонсенс. тут психоаналіз зайвий, як і всякий ін. аналіз, що спирається на здогади, а не факти і закони, тому він нічого не пояснює. із слів психолога не зрозуміло причин, як це завжди у психології має місце - повно класифікацій, які нічого не пояснюють. втім, не говорячи про даний випадок, а тенденцію у краї в цілому, причиною може бути хоча б загальний розпад держави, відсутність якогось розвитку, а тому й зацікавленості в молоді, яка отже будь-як проводить час. із цього випливає, що молодь не має більше в голові нічого, окрім вузького кола зацікавлень, втрата значення яких веде і до втрати сенсу жити далі. коли б підлітки цікавились спортом, наукою чи мистецтвом, то й розум мали б і жити заради чого. але й це не пояснення, бо можна дати більш вірогідне: відсутність існтинкту до виживання, спричинене мутацією генів і відповідними хворобами мозку, звідиси апатія... звісно, ніякий аналіз хлопців не верне. R.I.P. all of you!

Г
Гуцул

Біда ходить не по-камінню, біда ходить по людях...

Читайте також