Слідами Шандора Петефі

Угорці України - одна з небагатьох етнічних спільнот, які не звикли здаватися на волю обставин. Упродовж довготривалої історії завжди воліли залишатися угорцями, зберігаючи своє національне коріння. Коли угорськими землями котилася революція, що мала знести імперське іго австрійців - Габсбургів, майбутній її учасник, знаний у світі поет Шандор Петефі мандрував північно-східними регіонами. У липні 1847-го відвідав Мукачеве та Ужгород, а у Береговому заночував у колишньому готелі "Орослан" ("Лев"). У цій двоповерховій будівлі тепер розташовано Закарпатський обласний угорський драматичний театр ім. Дюли Ійєша. Професійний театр На сцені панує дух минулих епох, про честь і свободу свого народу словами Петефі й сьогодні говорять берегівські актори. Мало хто міг подумати, що в провінційному місті з населенням близько 25 тисяч осіб діятиме професійна трупа, яка виступатиме на провідних європейських сценах! Однак шлях до визнання не був швидким. У 1998 році столичні дипломи отримали одразу п'ятнадцять випускників-угорців, з яких і склалася основа національної трупи театру. На сьогодні уже два десятки берегівців мають театральну освіту. А нині відкрилася при театрі й дитяча студія, в якій навчаються 30 дівчат і хлопців. За півтора десятиліття театр утілив на сцені твори Д. Боккаччо, М. де Сервантеса, В. Шекспіра, В. Чоконаї, М. Гоголя, А.Чехова, М.Некрасова, Б. Пастернака та багатьох інших авторів. Вистави побачили глядачі 14 країн. Головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Атілла Віднянський каже, що надзвичайно напруженим обіцяє бути нинішній рік. На весну заплановані гастролі до французького міста Ненсі, влітку - на фестиваль до Угорщини, а восени - на "Гоголь-фест" у столицю України. Будуть, як завжди, і виступи в рідному Закарпатті. Епохальні занурення Про історію угорського етносу на теренах Закарпаття на кожному кроці нагадують назви палаців, вулиць і скверів, меморіальні дошки та пам'ятники. Лише в Береговому, де майже половина населення етнічні угорці, місць, пов'язаних із минувшиною, десятки. У "Музеї історії Берегівщини", який на громадських засадах створив краєзнавець Іван Шепа, налічуються тисячі експонатів. Його господар не акцентує на тому, якого походження експонати - угорського чи українського, адже долі спільнот за Карпатами тісно перепліталися. А іноді зливалися в одну, як під час національно-визвольної війни проти Габсбургів 1703 - 1711 років. Місцеві русини відіграли в ній чи не основну роль, ставши опорою угорської знаті, що виступила проти австрійців. Повстанців із їхнього числа називали куруцами. Попри поразку повстання, воно назавжди вписане в історію угорців і українців, ставши прикладом їхньої взаємодопомоги. Театралізоване відтворення подій 300-річної давнини днями відбувалося в селі Шаланки, що на Виноградівщині. Колись Ференц Ракоці ІІ разом із спільниками саме тут зібралися, щоб дати останній бій Габсбургам. Сучасні сурмачі "ратного поєдинку", вбрані в одяг XVІІІ століття, дали старт урочистій ході. Роль князя зіграв актор Берегівського угорського драматичного театру Андрій Качур. Турбаза - власне обійстя У Береговому приїжджий, а тут часті гості з Угорщини, ніколи не залишиться без даху над головою - власники сільських садиб із задоволенням беруть на постій. А там і харчування запропонують, і вином пригостять, і екскурсію проведуть. У селі Вари Берегівського району до приїзду кожної з груп, що дістаються сюди великими автобусами, наперед готують програму, враховуючи вік та уподобання гостей. Власник садиби, з яким довелося познайомитися, Шандор Філе та його дружина-вчителька приймають у власному будинку. Розливають по тарілках суп ташколевеш (слово "ташка" у перекладі - сумка, тож виріб, який готується з тіста та м'яса, схожий на пельмень), пригощають вином і паленкою власного приготування. Гостей обов'язково ведуть до історичного місця на Верецькому перевалі. Саме через нього, як свідчать історики, понад 1100 років тому племена кочівників-угрів уходили в басейни Тиси та Дунаю. Про той час нагадує символічний знак, відкритий кілька років тому за участі керівництва Угорщини. Приїздом гостей і їх обслуговуванням опікуються Берегівський інформаційно-туристичний центр, районні спілки сприяння розвиткові сільського "зеленого туризму". Фестивалять Угорці - народ вигадливий. Щодо гастрономічних фестивалів першість - за ними. Ініціаторкою свята полуниць стала Каталіна Ягер із села Нове-Клинове на Виноградівщині, а нині її одноплемінники фестивалять, готуючи леквар, бограч, гуляш, гурку, голубці, угорську юшу, страви з перцю. За прикладом Токая в багатьох селах відкрили дегустаційні зали. У винному підвальчику Карла Шоша із села Кідьош, не встаючи з-за столу, протягом півтори години скуштуєш 18-20 сортів вин та ще й дізнаєшся технологію їхнього виготовлення. Під час дозрівання фруктів у селах влаштовують бали - сливовий, абрикосовий, яблучний, виноградний. Вбрані у народний одяг дівчата й хлопці підводою їздять до найповажніших односельчан, запрошуючи на свято. У прикрашеному стиглими плодами залі танцюють під музику, "по-давньому" граються, веселяться. Громадяни двох держав? Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді та консульство в Береговому видають закарпатським угорцям шенгенські візи або дозволи на спрощений перехід кордону в межах 50-кілометрової прикордонної смуги. В цьому році вступила в силу "спрощена" процедура набуття громадянства Угорщини для етнічних угорців і для тих, хто може довести, що його предки проживали на території Угорщини. За повідомленнями ЗМІ, за набуттям угорського громадянства вже звернулося понад 5 тисяч закарпатців. У прикордонних районах консолідованість угорців існує. В моноетнічних селах угорці дивляться телебачення сусідньої країни, користуються її мобільним зв'язком, багато з них працюють за кордоном, до всього й українською мовою часто не володіють. Чи прагнуть угорці виїхати за кордон на постійне проживання? Ні, масового виїзду не відбувається. В цьому проступають ментальні риси - бажання жити в звичному оточенні, серед своїх. Найпоширеніша - рідна Під час перепису 2001 року у Закарпатті 151,5 тис. осіб назвали себе угорцями, загалом в Україні їх проживає 156,6 тис. 95,4% угорців вважають рідною свою національну мову. Таким чином вони не відчувають відірваності від етнічних коренів. До того ж і умови для розвитку національної меншини у нас досить сприятливі. Насамперед це стосується освіти. В області 66 шкіл з угорською мовою, 31- з українською та угорською, 70 із 90 дошкільних закладів - угорськомовні. У 2005 році на історичному факультеті Ужгородського національного університету відкрито кафедру історії Угорщини та європейської інтеграції, а з вересня 2008 року у виші діє гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою викладання фахових дисциплін. Групи з цією мовою викладання є в Мукачівському державному університеті, Ужгородському училищі культури, Берегівському медучилищі, відокремленому структурному підрозділі Національного аграрного університету "Мукачівський аграрний коледж". У Береговому понад десять років працює Закарпатський угорський педагогічний інститут, де готують педагогів для шкіл і дитсадків за дев'ятьма спеціальностями. Принципово важливою є відповідь на запитання: як зробити так, щоб закарпатські угорці були своїми в Україні не лише за місцем проживання, а й не байдужими до її долі. Угорці міцно тримаються своєї землі. Отже, є добрі можливості прилучення їх до побудови сильної держави під назвою Україна.